Проект видавничого дому «МЕДІА-ПРО»
Отримувати новини

Статті

Повернутися до переліку cтатей

Без цезію та стронцію

На території України радіоактивно забрудненими вважаються не менше 1,25 млн га сільськогосподарських угідь. Понад 130 тисяч з них виведені із землекористування через надмірну забрудненість. Решта тією чи іншою мірою придатні для ведення агропромислового виробництва. Однак господарювання та отримання продукції на таких територіях має певні обмеження та особливості, які слід враховувати.

Статус земель сільськогосподарського призначення, які були забруднені внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, визначається Законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рекомендації щодо ведення сільськогосподарської діяльності містяться в Концепції ведення агропромислового виробництва на забруднених територіях та їх комплексної реабілітації на період 2000–2010 років, а також у ряді інших документів та рекомендацій, зокрема розроблених білоруськими науковцями.

Безпечне проживання

Статус тієї чи іншої території та можливість ведення агропромислового виробництва дуже часто потребує додаткових роз’яснень. Згідно з Концепцією «Сільськогосподарська діяльність є невід’ємною частиною життя сільського населення. Проживання його на забрудненій території можливе і доцільне тільки в тому випадку, коли радіаційна ситуація дає змогу вести роботи і виробляти в приватних господарствах продукцію, придатну для необмеженого використання, а в колективних і державних господарствах, окрім продуктів харчування, — насіння та сировину для переробної промисловості, допустимі рівні забруднення яких значно вищі. При визначенні можливості і доцільності ведення сільськогосподарської діяльності на забруднених територіях пріоритет надається забезпеченню можливості радіаційно безпечного проживання населення згідно з вимогами НРБУ-97. Отже, можливість безпечного проживання населення на забруднених територіях є обов’язковою умовою для дозволу ведення сільськогосподарської діяльності».

Зупинити ерозію

Дослідження останніх років засвідчили, що більшість радіонуклідів у ґрунті перебуває в шарі, де розташовується коренева система основних сільськогосподарських культур. Якщо конкретна ділянка не обробляється, то радіонукліди перебувають у верхньому шарі ґрунту, тобто у його найродючішій частині. Якщо ж площі регулярно розорюються, радіоактивні елементи знаходяться по всій глибині оранки.

Становище ускладнюється тим, що паралельно відбувається вторинне зараження ґрунту, спричинене ерозією — як водного, так і вітрового походження. Переміщення часточок ґрунту по угіддях зумовлює міграцію радіонуклідів по всій поверхні землі. Передусім йдеться про цезій-137. Саме тому однією з найважливіших умов землеробства на території, що зазнала радіоактивного забруднення, є боротьба з вітровою та водною ерозією.

До речі, можна вважати підтвердженим фактом те, що в кислих ґрунтах з низьким вмістом гумусу радіонукліди набагато рухливіші, ніж у родючих ґрунтах. Відповідно, значної ваги набуває комплексне вжиття заходів з підвищення родючості ґрунтів та зниження рівня їх кислотності, насамперед шляхом вапнування. Внесення вапна є ефективною перепоною для переходу цезію-137 та стронцію-90 із ґрунту в рослини. Як зазначають вітчизняні фахівці, вапнування ґрунтів в обсязі, що забезпечує повну гідролітичну кислотність, зменшує рівень наявності радіонуклідів у вирощеній продукції принаймні вдвічі-втричі.

Більше читайте у № 7 журналу "Экология предприятия"

Розсилка новин