Статті

Повернутися до переліку cтатей
ЕКОподаток

Шкода, завдана довкіллю: чи є шанс її компенсувати?

Від редакції
Нагадаємо, у № 1 журналу ми надали експертні коментарі за темою «Екологічний податок — 2019 в Україні: «гарячі» зміни як крок до європейської моделі розвитку чи елемент посилення тиску на бізнес?». Матеріал викликав неабиякий інтерес, тож продовжуємо.


Важливо розуміти, що будь-яка виробнича діяльність наносить шкоду довкіллю, а екологічні платежі — та сума коштів, яка має бути спрямована на компенсацію такої шкоди, на відновлення використаного ресурсу. Лише в такому ключі екологічний податок виконує свою роль. Але чи так це в нашій державі?

У 2019 році маємо ситуацію, коли підприємства, сплачуючи підвищену суму платежів, будуть віддавати їх не природі, а в гаманець загального бюджету? Наразі питання ефективності використання екологічного податку є надактуальним не лише для суб’єктів господарювання, а й для кожного громадянина держави.

Усвідомлюючи це, слід розглядати проблему не лише в площині бізнесу. Саме цей аспект є прикладом нерозривності екології й економіки. Закон у 2019 році передбачає: з метою стимулювання підприємств-забруднювачів до зменшення забруднення навколишнього природного середовища, а також наближення до ставок за викиди парникових газів у країнах ЄС підвищити з 1 січня 2019 року ставку екологічного податку за викиди двоокису вуглецю (СО2) стаціонарними джерелами з 0,41 грн/т до 10 грн/т.

Але чи зможе вирішити цей фіскальний інструмент проблеми, які накопичилися, чи стане кращою екологічна ситуація?

Експерти переконані — екоподатки потрібно збільшувати, Україна дуже давно в цій сфері поступається європейським країнам. Проте це не може відбуватися в розриві зі зміною механізму розподілу коштів, інакше такі платежі втрачають сенс.

На початку 2019 року такі несистемні зміни будуть радше додатковим тягарем для суб’єктів господарювання і виключно інструментом фіскального характеру, а отже — неефективними у вирішенні екологічних проблем.

ВАЖЛИВО! Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення реалізації природоохоронних заходів.

Отже, з усіх зовнішніх джерел фінансування екологічних проектів найбільш реалістичним джерелом є місцеві екологічні фонди.

На сьогодні проекти з охорони навколишнього природного середовища фінансуються переважно за власні кошти підприємств. Промислові гіганти, енергетичні компанії — всі ті хто десятками років потребують модернізації і мають низку природоохоронних зобов’язань — б’ють давно на сполох. Щоб виконати всі міжнародні зобов’язання, варто лише спрямувати кошти екоподатку за призначенням.

У нас сьогодні такий стан водоканалів, що якщо терміново не розробити стратегію розвитку водоканалізаційної індустрії, то неминуче отримаємо не просто кризу, а катастрофу. Ми на межі. Це те, що не обходить жодного з нас — якість питної води, чистота водойм…

Експерти відзначають, якщо хоча б 10 % коштів, які мали би спрямовуватися на компенсацію шкоди довкіллю, використати за призначенням — це б кардинально покращило перспективи водогосподарської галузі.

Таких прикладів у різних сферах безліч.

Потрібно об’єднати підприємства бізнесу: енергетиків, металургів, хіміків, підприємства комунальної сфери, представників влади, що усвідомлюють назріваючий екологічний колапс — спільні зусилля обов’язково дадуть результат у вирішенні питання розподілу коштів.

Рішення є. Вже зараз ми працюємо над створенням професійної бізнес-спільноти екологів.

Сьогодні бізнес-асоціації — це професійні об’єднання, поява яких говорить про зрілість тієї чи іншої сфери бізнесу. Це означає, що її представники сприймають один одного не тільки як конкурентів, а й як колег, і усвідомлюють наявність загальної мети й інтересів, захищати які простіше спільно.

Потрібно повністю змінювати систему екологічного оподаткування в Україні Безумовно, будь-яке промислове виробництво впливає на навколишнє середовище.

Підприємства гірничо-металургійного комплексу розуміють важливість поліпшення екологічних показників у містах, в яких зосереджені великі промислові виробництва, і готові брати на себе зобов’язання щодо інвестицій в екологічні заходи.

Підприємства ГМК усвідомлюють, що для людей питання екології є не менш гострим, ніж питання добробуту. Виробники зацікавлені, щоб в регіонах їх присутності екологічна ситуація поліпшувалася. Навіть у важкі для галузі часи обсяг інвестицій в екологічні проекти не скорочувався.

Системна екологічна політика реалізується найбільшими металургійним підприємствами давно. Наприклад, компанія «Метінвест» за 12 років свого існування виділила на розвиток екологічних проектів близько 3,7 млрд доларів, що, в перерахунку на сьогоднішній курс, становить понад 100 млрд гривень, а підприємство «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 2005 року інвестувало в екологію 5,6 млрд гривень.

Великі металургійні підприємства, розуміючи свою відповідальність, займаються реалізацією екологічних проектів. Вони приділяють увагу зниженню кількості викидів в атмосферу, мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище й екологічної модернізації свого виробництва.

Впевнений у тому, що промисловість може розглядати питання підвищення ставок екологічного податку, але нас турбує сама система екологічних зборів в Україні. На жаль, зараз вона вкрай неефективна.

У 2017 році держава зібрала близько 5 млрд грн екологічного податку (з них близько 1 млрд грн тільки з металургійних підприємств), при цьому безпосередньо в державний фонд охорони навколишнього середовища надійшло не більше 260 млн грн. За цей період тільки підприємства ГМК самостійно інвестували на екологічні заходи близько 3 млрд грн.

Завдання екоподатку — стимулювати підприємства скорочувати шкідливі викиди, інвестуючи в екологічні заходи, а кошти, які вже зібрані державою, витрачати виключно на екологічні заходи і на усунення наслідків від негативного впливу на навколишнє середовище.

Проте наразі в Україні це завдання не вирішується, екоподаток в такому вигляді, в якому він зараз існує, не виконує своєї функції. Зібрані кошти, які надходять від екоподатку до місцевих і центрального бюджетів, витрачаються не за цільовим призначенням і неефективно, вони просто «проїдаються» в основному фонді бюджету, а не йдуть на цільові системні екологічні заходи. Підприємством не створено додаткових стимулів для інвестування в природоохоронні заходи.

Потрібно повністю змінювати всю систему екологічного оподаткування в Україні. Екологічні збори повинні зменшуватися пропорційно інвестиціям. Має бути введена стимулююча система — якщо підприємства інвестують в природоохоронну діяльність, податки для них мають зменшуватись, і кошти повинні йти на екологічні заходи, а для тих підприємств, що не інвестують, екоподаток може навіть зростати від тих ставок, які стягуються зараз.

Зазначу, що навіть сусідня країна Білорусь просунулася в напрямку поліпшення системи екологічного оподаткування більше, ніж Україна.

Там передбачено зменшення екоподатку на розмір інвестицій, які підприємства вкладають в екологічні проекти. Українські підприємства інвестують самостійно і, до того ж, ще платять екоподаток у повному обсязі, незалежно від вкладень в екопроекти. Екологічна система оподаткування повинна стимулювати підприємства інвестувати більше, проте зараз цього в Україні не відбувається.

Джерело: журнал «ECOBUSINESS. Екологія підприємства»  № 3, 2019

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини з екології на нашій сторінці в Facebook та каналі в Telegram

 

Розсилка новин

(If you're a human, don't change the following field)
Your first name.
(If you're a human, don't change the following field)
Your first name.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»

ecolog-ua.com

Дякую,
не показуйте мені це!