Статті

Повернутися до переліку cтатей
Управління відходами

Утилізуємо ртутьвмісні відходи на підприємстві: основні джерела утворення, загальний порядок дій під час їх утворення

Стаття дасть відповіді на запитання:

  • Які прилади містять ртуть?
  • Які законодавчі акти регулюють поводження з відходами, що містять ртуть?
  • Якими є особливості утворення та обліку ртутьвмісних відходів?
  • Як організувати зберігання відпрацьованих люмінесцентних ламп?
  • Як правильно організувати їх утилізацію?
  • Хто може перевозити небезпечні відходи?

     

Усі відпрацьовані люмінесцентні лампи та ртутьвмісні прилади відносять до I класу небезпечних відходів, оскільки вони містять у своєму складі отруйні сполуки ртуті в кількості, що залежить від виду виробу (у лампах — від 2 до 10 мг ртуті, у термометрах — 2 г).

Люмінесцентні лампи

Переважна більшість ламп із білим напиленням усередині (люмінофор), що працюють за участі парів ртуті, можна умовно поділити на такі групи:

  • компактні люмінесцентні лампи типу КЛЛ (до 4 мг ртуті);
  • лампи люмінесцентні трубчасті (низького тиску) типу ЛБ, ЛБА, ЛБЕ, ЛБК, ЛБР, ЛБС, ЛВС, ЛБУФ, ЛБЦТ та ін.;
  • дугова металогалогенна лампа (високого тиску) (властивості люмінофору посилюються газовими наповнювачами колби — галогенідами натрію) типу ДРБ, ДРЛ, ЛУФ та ін.;
  • ртутно-кварцова типу ЛЭ, ЛЭР тощо.
ВАЖЛИВО!  Для організму людини люмінесцентні лампи потенційно більш небезпечні, ніж
ртуть у рідкому стані, оскільки пари ртуті вмить потрапляють до органів дихання людини, з’єднуючись із клітинами крові. Одразу після розбиття до 50 % парів ртуті (1–5 мг) з лампи потрапляє у приміщення, ще близько 40 % поступово випаровується із залишків колби у першу добу.

Неелектронні вимірювальні прилади

Щоб напевне пересвідчитись, чи використовують у приладі ртуть, необхідно перевірити інструкцію з експлуатації чи уточнити це у виробника. Більшість із цих приладів уже не випускають, але значну частину раніше придбаних — експлуатують і досі.

Орієнтовний перелік приладів, що можуть містити рідку ртуть:

  • термометри ртутні (можуть містити до 2 г ртуті, одна кулька ртуті, розміром 3 мм у діаметрі, може отруювати повітря до трьох років);
  • медичні прилади — ділататори стравоходу (кардіоділататори), трахеальні трубки, шлунково-кишкові зонди та ін.;
  • ртутні вимикачі (спрацьовують при нахилі, можуть бути у застарілих морозильних камерах, телевізорах, термостатах, пральних машинах, сушках білизни, обігрівачах тощо);
  • перемикачі з ртутним наповненням (серед них зустрічаються навіть побутові дзвінки);
  • ртутні автоматичні запобіжні клапани газу (можуть бути у газових духовках, плитах, нагрівачах води тощо);
  • ігнітрони (ртутні випрямлячі, що застосовують як ртутні вентилі у потужних випрямних пристроях, електроприводах, електрозварювальних пристроях, електротягових підстанціях на залізниці й т. ін.);
  • витратоміри, гігрометри, психрометри, манометри, ареометри, барометри, пірометри, терморегулятори та інші застарілі вимірювальні прилади.

Ртутно-цинкові та ртутно-кадмієві батарейки також можуть містити сполуки (оксиди) ртуті (наприклад РЦ-55, РЦ-53М, Д-0,06, Duracell PX625, Panasonic MR9, Kodak KX625 та ін.).

ЗАКОНИ, що регулюють поводження з ртутьвмісними відходами:
  • 1 Закон України «Про відходи»;
  • Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів» від 13 липня 2000 року № 1120;
  • «Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів», затверджені наказом Мінпаливенерго від 25 липня 2006 року № 258, та зареєстровані в Мін’юсті за № 1143/13017 від 25 жовтня 2006 року;
  • «Санітарні правила при роботі зі ртуттю, її сполуками і приладами з ртутним заповненням», затверджені Головним державним санітарним лікарем СРСР від 04.04.1988, № 4607-88;
  • Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів» від 13 липня 2000 року № 1120, відходи що містять ртуть та сполуки ртуті визначає як небезпечні та відносить їх до Жовтого переліку відходів, поводження з якими підлягає регулюванню.

Утворення та облік

У бухгалтерському обліку люмінесцентні лампи обліковують у складі малоцінних і швидкозношуваних предметів, а після передачі в експлуатацію виключають зі складу активів.

Тому при передачі ламп в експлуатацію (установці в освітлювальні прилади) їх вартість списують до складу витрат. Далі їх обліковують тільки кількісно за місцями експлуатації протягом строку їх використання. Однак після передачі в експлуатацію таких товарно-матеріальних цінностей, процес їх використання на підприємстві не закінчується, оскільки вони перетворюються у своєму життєвому циклі не просто на відходи, а на особливо небезпечні відходи. Важливою є дата виходу з ладу ламп люмінесцентних (списання у зв’язку зі зношенням). Для фіксації факту списання підприємство може використовувати типові форми вибуття, зокрема № № МШ-4, МШ-5, МШ-8. Водночас підприємство може розробити власні форми, узявши за основу, наприклад, Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів (Типова форма № МШ-8, затверджена наказом Мінстату України від 22 травня 1996 року № 145).

Відпрацьовані люмінесцентні лампи повертають на склад (за Накладною-вимогою на відпуск/внутрішнє переміщення матеріалів, форма № М-11) і зберігають там до передачі спеціалізованому підприємству. Зауважимо, що у бухгалтерському обліку передачу на відповідальне зберігання ламп проводить матеріально відповідальна особа (далі — МВО) за місцем експлуатації (наприклад, комендант будівлі) до МВО за місцем тимчасового зберігання до передачі на утилізацію (наприклад. Комірник центрального складу).

Отже, тільки після передачі МВО на склад і проведення у бухгалтерському облікові на позабалансовому рахунку 026100 «Безповоротні відходи для подальшої утилізації», лампи люмінесцентні бувші у вжитку набувають юридичного статусу відходів. Місцем утворення цих відходів є склад, у який їх повертають для тимчасового зберігання. Датою утворення є дата оприбуткування на позабалансовому рахунку 026100. Відповідальною особою за поводження з відходами є МВО. Еколог підприємства здійснює нагляд за дотриманням екологічного законодавства та, за дорученням керівника, може організовувати передачу відходів на утилізацію.

Вищезазначений розподіл повноважень обов’язково слід затвердити наказом про організацію роботи з поводження з відходами на підприємстві.

Первинний облік утворених відходів на підприємстві проводить бухгалтер-обліковець.

Під час роботи комісії зі списання постійно постає питання ідентифікації відходів та визначення їх виду за класифікатором відходів ДК 005-96. У разі відсутності еколога у комісії рішення приймає її голова за погодженням із бухгалтером-обліковцем та іншими  заінтересованими особами, що фактично спотворює інформацію про обсяги та види відходів.

Така ситуація є дуже небезпечною для еколога.

ПРИКЛАД
Крупні підприємства, корпорації, підприємства з іноземним капіталом вирішують
проблему обліку ТМЦ і відходів шляхом створення в автоматизованих системах обліку
(1С: Підприємство, Парус, Галактика, Інтелект-Сервіс–ІС-ПРО та ін.) Номенклатора товарів, робіт і послуг (далі — ТРП) та Довідника відходів як складової цього Номенклатора
ТРП. Завдяки чому на підприємстві встановлюють контроль над утворенням відходів,
їх обліком, видатками на їх утилізацію. Відповідно до ДК 005-96, люмінесцентні лампи віднесено до коду 7710.3.1.26 «Лампи люмінесцентні та відходи, які містять ртуть, інші зіпсовані або відпрацьовані». На підприємствах, що мають філії та інші відокремлені підрозділи, ведення первинного обліку відходів за Номенклатором ТРП — це іноді єдина можливість отримати об’єктивну інформацію про обсяги утворених відходів та поводження з ними, зокрема планування та використання коштів на їх утилізацію.

Як організувати зберігання відпрацьованих люмінесцентних ламп

Не можна вираховувати визначений законом термін зберігання ламп люмінесцентних з моменту списання, оскільки під бухгалтерським терміном списання у цьому разі йдеться про списання вартості ламп люмінесцентних до складу витрат після передачі їх в експлуатацію.

Тобто кількість списаних ламп у бухгалтерському облікові — це кількість виданих зі складу МВО під звіт та встановлених у світильники ламп. Це кількість робочих ламп, а не відходів. Термін зберігання списаних ламп люмінесцентних бувших у вжитку визначено законодавством про бухгалтерський облік.

Що ж до виду відходів 7710.3.1.26 «Лампи люмінесцентні та відходи, які містять ртуть, інші зіпсовані або відпрацьовані», то допускається тимчасове зберігання їх терміном до одного року з дня утворення — дати оприбуткування їх як відходів на позабалансовому рахунку 026100, за умови наявності договору на їх утилізацію, який засвідчує наміри підприємства позбутися цих відходів у встановлений законом термін екологічно безпечним способом.

Отже, щороку, у січні місяці, необхідно укладати договір на послуги з утилізації відпрацьованих люмінесцентних та ртутних ламп (наприклад, за кодом ДК 021:2015– 90520000-8 «Послуги у сфері поводження з радіоактивними, токсичними, медичними та небезпечними відходами»). Договір рамковий жодним чином не зобов’язує до виходу з ладу ламп й утворення відповідних відходів. Зберігають їх у герметичній тарі (сталевих бочках, контейнерах) у заводській упаковці, в окремому складському приміщенні.

Згідно з вимогами СанПіН 4607-88 і ГОСТ 12.3.031-83, зберігання упакованих ламп допустиме у складському приміщенні з дотриманням технологічних вимог виробника за умови відсутності у цьому приміщенні пари кислоти, яка може пошкодити матеріал лампи та викликати розгерметизацію колби. Тобто категорично заборонено зберігати лампи люмінесцентні разом із відходами, що містять кислоту (наприклад, відпрацьовані акумулятори).

Окремо слід зазначити, що приміщення, в якому зберігають ці відходи, має бути обладнане примусовою вентиляцією та мати термоізоляційні властивості. Особливо небезпечними є газорозрядні лампи високого тиску. Під впливом сезонного перепаду температур така лампа вибухає, розсіюючи осколки до 2 м. Саме такого типу лампи містять найбільшу кількість ртуті (до 5 мг).

Як правильно організувати утилізацію

Стаття 17 Закону України «Про відходи» визначає обов’язок підприємства здійснювати заходи щодо максимальної утилізації/видалення відходів.

Утилізацію відпрацьованих ламп шляхом складування, зокрема на полігонах ТПВ, заборонено. Ртуть надзвичайно гігроскопічна та важка (13 т/м3), вимитий із розбитих колб люмінофор легко просочується з атмосферними опадами у підземні води.

Тільки ліцензовані фірми, що мають чинну на момент укладання договору «Ліцензію на провадження господарської діяльності поводження з небезпечними відходами», видану Мінприроди України, можуть бути допущені до конкурсного відбору на надання послуг з утилізації небезпечних відходів. Перевірити наявність ліцензії та добросовісність контрагента можна за посиланнями:

В Інтернеті вкажіть назву потрібної вам фірми та натисніть Enter. Скандально відомі компанії зазвичай перевіряють Мінприроди, Держекоінспекція, Держпродспоживслужба, органи прокуратури, громадськість — якщо під час перевірки виявлять порушення, у цієї фірми відберуть ліцензію, вилучать документи і знайдуть ваш договір!

Слід звернути увагу й на те, чи є в Ліцензії такий пункт — відходи, що містять сполуки ртуті, зокрема люмінесцентні лампи, а також на вид діяльності за цим видом відходів — утилізація. Допускають укладання договору на такі операції, як збирання, перевезення, зберігання із підприємством, яке не має в Ліцензії на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами виду діяльності утилізація за умови, що це підприємство має договір із кінцевим утилізатором (копія Ліцензії кінцевого утилізатора додається), чинний до кінця року. У цьому разі на кожну партію відходів оформлюють окремий Акт наданих послуг на підставі Акта про утилізацію від кінцевого утилізатора.

Хто може перевозити небезпечні відходи?

Особливу увагу необхідно звернути на перевезення небезпечних відходів та НАЯВНІСТЬ ЛІЦЕНЗІЇ.

Стаття 34 Закону України «Про відходи» визначає, що:

  • Перевезення небезпечних відходів дозволяється лише за наявності ліцензії на поводження з ними і в порядку, визначеному законодавством про перевезення небезпечних вантажів.
  • Перевезення небезпечних відходів здійснюють за умови обов’язкового страхування цивільної відповідальності перевізника за збитки, які можуть бути завдані ним під час перевезення, відповідно до закону.

Отже, перевозити небезпечні відходи може лише підприємство, що має «Ліцензію на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом», видану Укртрансбезпекою та чинну на час перевезення.

Матеріал підготував Валентин Щербина, еколог Національної поліції, член редакційної ради журналу

Джерело: журнал «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» № 1, 2019

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини з екології на нашій сторінці в Facebook та каналі в Telegram

Читайте також:

 

Розсилка новин

(If you're a human, don't change the following field)
Your first name.
(If you're a human, don't change the following field)
Your first name.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»

ecolog-ua.com

Дякую,
не показуйте мені це!