Проект групи компаній «МЕДІА-ПРО»
Отримувати новини

Статті

Повернутися до переліку cтатей
Управління відходами

Відходи на виробництві: 10 бліц-запитань з обліку

Відповіді надає еколог Національної поліції, член редакційної ради «Екології підприємства» Валентин Щербина

 

1. Як створюють комісії з інвентаризації? Як і задля чого вони працюють?

Комісія з інвентаризації виявляє:

  • фактичну наявність активів підприємства;
  • активи, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застаріли;
  • активи, що не використовуються.

Для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб’єкта підприємницької діяльності — фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об’єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери).

Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затверджене
наказом Міністерства фінансів від 02 вересня 2014 р. № 879.

Наказом керівника до комісії може бути включено еколога підприємства.

2. Що обов’язково слід врахувати в бухгалтерському обліку стосовно відходів і вторсировини?

Проблемні питання утворення відходів виникають на етапі утворення відходів через неузгодженість екологічного законодавства та законодавства про бухгалтерський облік.

Основний нюанс, який потрібно врахувати — більшість активів підприємства, які списуються, фактично не є відходами. Їх можна обліковувати як ТМЦ, що були у вжитку, та, у разі наявності попиту на ринку, продавати як товар за справедливою ціною.

Виняток — особливо небезпечні відходи, для поводження з якими необхідна ліцензія. Наприклад — лампи люмінесцентні, тара з-під хімічних засобів захисту рослин та ін.

Усі інші види ТМЦ можуть бути продані як товар чи передані на утилізацію як вторинна сировина.

Усі операції поводження з відходами можливі лише з тими відходами, які набули юридичного статусу відходів.

Датою утворення відходів і набуття юридичного статусу відходів є дата оприбуткування результатів списання на позабалансовий рахунок 026100 (без визначення ціни).

Усі інші ТМЦ є запасами (активами) підприємства, що мають ціну та можуть бути реалізовані з метою отримання прибутку за справедливою ціною.

3. Як визначити ціну вторсировини на підприємстві та як це документально оформити?

У бухгалтерському обліку матеріали, які отримані від ліквідації або списання необоротних активів, оприбутковуються на субрахунок 209 «Інші матеріали» з визнанням решти доходу
відповідно до п. 28 П(С)БО 3 та Інструкції № 291.
Про таку операцію свідчитиме запис Дт 209 – Кт 746.
Ціна визначається за середніми показниками на ринку вторсировини на момент обліку.

4. Яка відмінність між вторсировиною і відходами? Як звітувати, наприклад, по оливі?

Відмінність бачимо виключно за результатами обліку після списання ТМЦ.
Якщо у результаті маємо списання на позабалансовий рахунок 026100 (без визначення ціни) — власник прийняв рішення про утворення відходів.

Обліковуються вони на балансі підприємства (субрахунок 209 «Інші матеріали») — власник прийняв рішення про продаж і визначив ціну (орієнтовну).

Звіт за формою №1 — відходи та усі інші звітні матеріали і декларативні документи — виключно про відходи, які набули юридичного статусу відходів.

У результаті списання олив можуть утворитись ТМЦ: оливи б/в, на які на ринку існує стійкий попит, а також відходи олив, засмічені до стану відсутності на них покупця — тоді вони обліковуються, як відходи, і передаються на утилізацію коштом підприємства.
Тобто, навіть у 1 бочці оливи не все вдасться продати — нижній, засмічений шар у бочці майже завжди — відходи.

5. Чи можна продавати вторсировину і кому (адже часто навіть і безкоштовно вона нікому не потрібна)? Як відбувається оприбуткування вторсировини?

Можна продавати.
Однак, пошуки контрагента (покупця) — складна, важка і не завжди приємна робота. На великих підприємствах, як правило, існують спеціальні підрозділи продажу-закупівель. Краще цю процедуру довірити професіоналам.

Оприбуткування вторинної сировини проходить за звичайною процедурою бухгалтерського обліку.

Основний документ — Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів від 30 листопада 1999 р. № 291.

6. Відходи діляться на класи: перший, другий і так далі. Як відбувається продаж відходів другого класу (це небезпечні відходи)?

Відходи продавати не можна!
Продавати можна ТМЦ б/в.
Для того, щоб щось потім можна було продати, необхідно завчасно облікувати його, як ТМЦ, а не як відходи.

7. Як правильно здійснювати утилізацію акумуляторів, щоб потім не виникало проблем із держорганами?

Списати акумулятори можна кількома способами. Частину акумуляторів, які ще працюють, але вже не можуть бути використані за основним призначенням, можна списати, облікувати як акумулятори б/в та продати за справедливою ціною.

Частину відпрацьованих акумуляторів також можна продати як акумулятори б/в, за умови, що вони не забруднюють довкілля під час тимчасового зберігання до продажу.

Залишок (зазвичай, биті, з розламаними корпусами, такі, що протікають — непотріб) підприємство обліковує, як відходи 2 класу небезпеки, відповідно зберігає, як відходи, та передає на утилізацію за кошти підприємства ліцензованим Мінприроди контрагентам.

Продаж таких акумуляторів заборонений!

Таким чином, частина акумуляторів може бути продана, а частину необхідно передати на утилізацію. Усе залежить від стану активу, у якому він списується.

8. Як списати або утилізувати спецодяг?

Спецодяг списується відповідно до строків носіння, визначених галузевими нормами, як от наказ Держпраці «Про затвердження Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам загальних професій різних галузей промисловості» від 16 квітня 2009 р. № 62.

Під час списання комісія визначає подальший статус спецодягу і спец-
взуття — відходи чи ТМЦ.

Тобто, списаний халат може бути:

  • оприбуткований як ТМЦ та проданий як дрантя;
  • утилізований одразу (код за ДК 005-96-7710.3.1.13 Одяг зношений чи зіпсований);
  • переданий для повторного використання як обтиральний матеріал (наприклад, до гаража підприємства).

Слід зазначити, що після використання як обтиральний матеріал він додатково забруднюється і при повторному списанні набуває статусу відходів (7730.3.2.01 Матеріали пакувальні, абсорбенти, матеріали обтиральні та фільтрувальні та одяг захисний, забруднені радіонуклідами та (або) шкідливими (небезпечними) речовинами).

Ціна за утилізацію цього виду відходів буде вищою.
Рішення в усіх випадках приймає голова комісії. Обов’язок еколога — довести до відома голови комісії зі списання інформацію про різницю у вартості утилізації незабрудненого і забрудненого спецодягу для прийняття рішення.

9. Біг-беги — безпечні чи небезпечні відходи?

Для кожного виду відходів власник визначає клас небезпеки від 4 до 1 класу, залежно від їх небезпечних властивостей. Уся тара і упаковка, у т. ч. — так звані «біг-беги» для хімічних за-
собів захисту рослин, має той клас небезпеки, який визначено для продукції, яка у ній перевозиться.

Поводження з ними визначено постановою КМУ «Про затвердження Порядку вилучення, утилізації, знищення та знешкодження непридатних або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів та тари від них» від 27 березня 1996 р. № 354.
Так, частиною третьою пункту 3 визначено, що «Металева та поліетиленова тара від пестицидів без знезараження, зовні чиста та щільно закрита, повертається підприємству-виробнику для повторного її використання, паперова та дерев’яна знищується відповідно до санітарних правил, затверджених МОЗ».

Отже, продаж вживаних «біг-бегів» для хімічних засобів захисту рослин — це торгівля небезпечними відходами.

10. Як утилізувати рідкі неідентифіковані відходи та чи потрібно робити спеціальні аналізи? Хто має робити такі аналізи?

Ідентифікація та визначення класу небезпеки відходів — обов’язок власника відходів.
Пункт в) статті 17 Закону України «Про відходи» від 5 березня 1998 р.
№ 187/98-ВР зобов’язує суб’єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров’я людини.

У разі неспроможності підприємства самотужки ідентифікувати рідкі відходи, можна укласти угоду зі спеціалізованою установою.

ВАЖЛИВО! Єдиним документом, на підставі якого можна було визначити клас небезпеки
відходу, був ДСанПіН 2.2.7.029-99 «Гігієнічні вимоги поводження з промисловими відходами
та визначення їх класу небезпеки для здоров’я населення» (розділ 5), проте зазначений документ втратив чинність (згідно з рішенням Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 15 липня 2014 року № 33).

На сьогодні на державному рівні не затверджено перелік (класифікатор) відходів із встановленими класами небезпеки.
Ні ЦНАП, ні Головні управління Держпродспоживслужби висновки санітарно-епідеміологічної експертизи не видають.

Таким чином, суб’єкти господарської діяльності на власний розсуд визначають клас небезпеки відходів та можуть отримати лише підтвердження свого висновку в спеціалізованих установах, що співпрацюють із головними управліннями Держпродспоживслужби та в Інституті громадського здоров’я ім. О. М. Марзєєва НАМН України.

Разом з тим, при заповненні Декларації про відходи суб’єкт господарювання самостійно, на власний розсуд, вказує клас небезпеки для кожного виду відходів та подає Декларацію на затвердження до ОДА чи Мінприроди.

Зареєструвавши Декларацію із вказаними класами небезпеки зазначені органи виконавчої влади фактично затверджують клас небезпеки.

Джерело: журнал «Екологія підприємства»  № 11, 2018

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини з екології на нашій сторінці в Facebook та каналі в Telegram

Розсилка новин