Проект видавничого дому «МЕДІА-ПРО»

Обов’язкове екологічне страхування

Виявлення інвесторами зацікавленості у розвідці та видобутку нафти та газу в Україні призвели до внесення змін до законодавства, що дозволили створити в Україні досить сприятливий правовий режим регулювання угод про розподіл продукції. Угода про розподіл продукції, як юридична форма інвестування в пошук, розвідку та видобування корисних копалин у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, спрямована насамперед на створення державою, в особі її уповноважених органів, сприятливих умов для інвестиційної діяльності у зазначеній сфері.

У статті розглядаються особливості страхування цивільної відповідальності інвестора, зокрема за шкоду, заподіяну довкіллю та здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше нею не передбачено

Угода про розподіл продукції

Сутність угоди про розподіл продукції полягає в тому, що одна сторона (Україна) доручає іншій стороні (інвестору) проведення упродовж узгодженого між ними строку пошуку, розвідки та видобування корисних копалин на визначеній ділянці (ділянках) надр і ведення пов’язаних з угодою робіт, а інвестор бере на себе зобов’язання виконати доручені роботи власним коштом і на свій ризик з наступною компенсацією витрат і отриманням плати (винагороди) у вигляді частини прибуткової продукції.

За правовою характеристикою Угода про розподіл продукції є інвестиційним договором комплексного характеру, який охороняє цивільно-правові (приватні) й владні (публічно-правові) відносини.

Відносини, що виникають у процесі укладення, виконання та припинення дії Угоди про розподіл продукції, визначення вимог до таких угод, а також особливості правовідносин щодо користування надрами на умовах розподілу продукції загалом регулюються нормами Закону України «Про угоди про розподіл продукції». Стаття 30 цього закону чимагає укладання Договору обов’язкового страхування цивільної відповідальності інвестора, зокрема за шкоду, заподіяну довкіллю та здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою.

Цей вид страхування віднесено до обов’язкових також п. 15 ст. 7 Закону України «Про страхування» з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної інвестором довкіллю та/або здоров’ю людей під час провадження ним діяльності за угодою про розподіл продукції.

Застосування цього виду страхування зменшує навантаження на державний бюджет, пов’язане з необхідністю відшкодування збитків і втрат, які можуть бути завдані майну, довкіллю та здоров’ю людей внаслідок аварій або технічних несправностей під час здійснення діяльності інвестора за Угодою про розподіл продукції.

Засади страхування цивільної відповідальності інвестора

Правові та організаційні засади цього виду обов’язкового страхування визначені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності інвестора, зокрема за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою» від 13 листопада 2013 р. № 981. Додаток 1 до неї містить Методику актуарних розрахунків страхових тарифів за договорами обов’язкового страхування цивільної відповідальності інвестора, що є приємною відмінністю цього документа серед подібних йому в законодавчій базі.

Законодавець потурбувався також про затвердження Типового Договору обов’язкового страхування цивільної відповідальності інвестора, зокрема за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою. При такому підході нормотворець, звужуючи альтернативи для задоволення бізнес-інтересів, значно спрощує подальшу роботу в цьому виді страхових відносин.

Сторонами Договору страхування цивільної відповідальності постановою визначені:
1) страхувальник — інвестор (інвестори) за Угодою про розподіл продукції;
2) страховик — фінансова установа, яка отримала в установленому порядку ліцензію на проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності інвестора, зокрема за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою.

Третіми особами за таким Договором страхування виступають фізичні та юридичні особи, яким заподіяна пряма шкода внаслідок діяльності страхувальника за угодою про розподіл продукції, крім осіб, які перебувають у трудових відносинах зі страхувальником.

Предметом Договору обов’язкового страхування є майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником довкіллю та/або здоров’ю людей під час провадження ним діяльності за угодою про розподіл продукції.

До страхових ризиків віднесено певні події, внаслідок яких виникає ризик заподіяння шкоди довкіллю та/або здоров’ю людей під час провадження страхувальником діяльності за угодою про розподіл продукції. Це можуть бути забруднення навколишнього природного середовища, погіршення якості природних ресурсів; тимчасова втрата працездатності фізичних осіб, інвалідність, смерть.

Страховим випадком є певна подія, внаслідок настання якої у страхувальника виникає обов’язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю та/або здоров’ю людей під час провадження ним діяльності за угодою про розподіл продукції, за умови, що подія, яка призвела до заподіяння такої шкоди довкіллю та/або здоров’ю людей, сталася в період дії договору обов’язкового страхування та встановлено причинно-наслідковий зв’язок між заподіянням шкоди довкіллю та/або здоров’ю людей і діяльністю страхувальника за угодою про розподіл продукції.

Страховий захист за таким Договором не поширюється на події, що сталися внаслідок:
— воєнних дій, збройних конфліктів, громадянської війни, повстань, політичних або громадянських заворушень, страйків, терористичних актів;
— впливу іонізуючого випромінювання та радіаційного впливу;
— непереборної сили, зокрема природних явищ, які мають винятковий, неминучий, непередбачуваний характер;
— псування (корозії, гниття, зносу, окислювання, бродіння) предметів (устатковання, матеріалів, речовин), що використовуються в технологічному процесі, яке мало бути, але не було враховане;
— самозаймання та інших природних властивостей окремих предметів, які мали бути, але не були враховані під час їх використання;
— самовільного користування надрами;
— проведення робіт без затвердженої в установленому законодавством порядку технічної документації (проектів, паспортів тощо) або з порушенням її вимог.

Уся сукупність претензій або позовів, пред’явлених третіми особами стосовно відшкодування шкоди, спричиненої однією подією, вважаються пред’явленими щодо одного страхового випадку.

Особливості та обсяги страхових тарифів

Законодавчо закріплено і розмір страхової суми, яка за одним таким договором обов’язкового страхування становить 10 мільйонів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент визначення її конкретного розміру.

Але сама назва Договору страхування містить формулювання «за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою». Отже, якщо Угодою про розподіл продукції передбачено, що витрати на страхування включаються до складу витрат, що підлягають відшкодуванню компенсаційною продукцією, страхова сума за одним договором обов’язкового страхування становить 5 мільйонів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент визначення її конкретного розміру.

Розміри страхових тарифів визначаються за Методикою актуарних розрахунків, наведеній у Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою» від 13листопада 2013 р. № 981.

Розмір страхового платежу, який підлягає внесенню згідно з Договором обов’язкового страхування, визначається шляхом множення страхової суми за договором обов’язкового страхування на визначений страховий тариф.

Страховий платіж вноситься одноразово у строки, визначені договором обов’язкового страхування. Днем внесення страхового платежу є день надходження коштів на рахунок страховика.

При настанні події, яка підпадає під визначення страхового випадку страхові виплати на відшкодування шкоди здоров’ю фізичних осіб та довкіллю здійснюються у такому розмірі:
1) за заподіяння шкоди здоров’ю фізичних осіб — в розмірі заявлених та визнаних вимог, але не більше 50 відсотків страхової суми за одним страховим випадком.
При цьому страхова виплата на одну особу становить:
— у разі тимчасової втрати працездатності за кожний день непрацездатності — один неоподатковуваний мінімум доходів громадян, але не більше 2500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за весь час непрацездатності (для непрацюючих — за весь час лікування);
— у разі встановлення:
— I групи інвалідності — 4500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
— II групи інвалідності, встановлення інвалідності дитині — 3750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
— III групи інвалідності — 2500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
— у разі смерті фізичної особи — 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) за заподіяння шкоди довкіллю — в розмірі заявлених та визнаних вимог, але не більше 50 відсотків страхової суми.

У разі настання страхового випадку щодо заподіяння шкоди здоров’ю фізичних осіб або довкіллю страхові виплати здійснюються у межах розміру страхової суми за одним страховим випадком.

Безумовна франшиза за кожним страховим випадком щодо заподіяння шкоди довкіллю встановлюється у розмірі, передбаченому Договором обов’язкового страхування цивільної відповідальності інвестора, але не більше 0,5 відсотка розміру страхової суми за таким договором.

Страхова виплата за заподіяння шкоди здоров’ю здійснюється страховиком безпосередньо третій особі

Документування страхового випадку

Договір обов’язкового страхування цивільної відповідальності інвестора завжди укладається у письмовій формі строком на один рік відповідно.

Місцем дії договору обов’язкового страхування є територія України.

Законодавець зобов’язує страхувальника під час укладення договору обов’язкового страхування подати страховику необхідну інформацію про предмет договору обов’язкового страхування та про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, а також повідомити про інші укладені договори страхування щодо предмета договору обов’язкового страхування.

Якщо сталася подія, що має ознаки страхового випадку, страхувальник протягом двох робочих днів після того, як про неї стало відомо, повинен письмово повідомити страховика про подію, її характер, попередньо встановлені причини, орієнтовний розмір шкоди та вжиті заходи щодо зменшення її розміру.
При настанні страхового випадку для отримання страхової виплати страхувальник подає страховику:
1) заяву про здійснення страхової виплати у зв’язку з настанням страхового випадку:
2) копію договору обов’язкового страхування;
3) копію угоди про розподіл продукції;
4) копії всіх документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків:
— акта (протоколу) комісії з розслідування причин заподіяння шкоди (у разі проведення розслідування);
— рішення суду про відшкодування збитків страхувальником на користь третьої особи або підтвердних документів страхувальника та третьої особи щодо врегулювання питання за участю страховика про розмір шкоди, заподіяної внаслідок настання страхового випадку без звернення до суду;
— листка непрацездатності або довідки закладу охорони здоров’я про тимчасовий розлад здоров’я;
— довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності;
— свідоцтва про смерть;
— свідоцтва про право на спадщину (для здійснення страхової виплати спадкоємцю третьої особи, яка загинула внаслідок настання страхового випадку).

Страхові виплати

Страхова компанія здійснює страхову виплату на підставі:
— заяви страхувальника, поданої в строк та складеної належним чином;
— страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) за формою, що визначається страховиком.

Законодавець встановлює для страховика строк протягом 15 робочих днів з дати надходження необхідних документів для прийняття рішення про здійснення або відмову у здійсненні страхової виплати.

Якщо прийнято позитивне рішення, страховик повинен здійснити виплату коштів страхового відшкодування протягом 10 робочих днів з дати прийняття самого рішення про її здійснення.

У випадку відмови у здійсненні страхової виплати страховик письмово повідомляє страхувальника протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення з обов’язковим обґрунтуванням причини такої відмови.

Страховик має право відмовити у здійсненні страхової виплати у випадках, передбачених ч. 1 ст. 26 Закону України «Про страхування», а саме у випадку навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямованих на настання страхового випадку та у разі отримання страхувальником за страховим випадком повного відшкодування збитків від особи, винної у їх завданні.

Страхувальник має право оскаржити відмову страховика у здійсненні страхової виплати у судовому порядку.

Дія Договору страхування цивільної відповідальності інвестора може бути припинена та Договір втрачає свою чинність у таких випадках:
— за згодою сторін;
— при закінченні строку його дії;
— якщо виконання страховиком зобов’язань перед страхувальником здійснено в повному обсязі;
— при несплаті страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки (при цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред’явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору);
— у разі ліквідації страхувальника — юридичної особи;
— при ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України;
— прийняття судового рішення про визнання Договору страхування недійсним;
— в інших випадках, передбачених Договором обов’язкового страхування.

Всі спори за договором обов’язкового страхування розв’язуються шляхом переговорів. Якщо сторони під час переговорів не дійшли згоди, спір розв’язується в судовому порядку.

Марина Московко, експерт в галузі екологічного страхування

Джерело: журнал «Екологія підприємства», № 8, 2016 р.

Придбати журнал «Екологія підприємства»
Придбати електронний журнал
Придбати комплект видань