Проект видавничого дому «МЕДІА-ПРО»
Отримувати новини

Події

Повернутися до переліку подій

Мінприроди вдосконалить правила для виробників екопродукції, що відповідатимуть міжнародним стандартам

25.05.2017

Виробництво екопродукції сьогодні — це тренд і водночас вимушений крок для виживання в нових економічних умовах. Споживачі обирають продукцію та послуги більш економічні та більш безпечні для здоров’я та довкілля. Нині світовий ринок екопродукції оцінюється у 4200 млрд євро з часткою ЄС 21%. Цей ринок зростає з початку 2000-х в річному обчисленні в середньому на 4%, навіть в період економічного спаду і має найбільший потенціал зростання кількості робочих місць.

Як орієнтир для споживача на екопродукцію наноситься спеціальне маркування у вигляді тверджень і графічних зображень, що вказують на її поліпшені екологічні характеристики або переваги. Екологічна сертифікація, що надає право на застосування такого маркування, є основною конкурентною перевагою продукції на внутрішньому, європейському та світовому ринках.

Екознаки можна побачити на різних товарах: від продуктів харчування до промислових товарів, від будівельних матеріалів до готелів та пляжів. Головне питання полягає в тому, яким має бути екомаркування, щоб виробник лишався в правовому полі, а споживач йому вірив.

Саме цьому питанню була присвячена розширена нарада в Мінприроди, яка відбулася 25 травня 2017 року за участі представників Мінекономрозвитку, Держпродспоживінспекції, Антимонопольного комітету України, національних виробників екопродукції, спілок споживачів та експертних організацій.

З метою забезпечення єдиних правил застосування екологічних маркувань та декларацій Міжнародною організацією стандартизації (ISO) на початку 2000-х років були розроблені та впроваджені спеціальні стандарти серії ISO 14020. Ці стандарти набули статусу національних в України (ДСТУ) у 2002 — 2003 роках. За встановленими ними вимогами, продукція може вважатися «екологічною» у разі, якщо вона пройшла незалежне оцінювання (сертифікацію) на відповідність екологічним критеріям. Такі критерії мають бути встановлені в межах добровільних систем (програм) екологічної сертифікації окремо для кожної продуктової групи. Якісні та кількісні показники, що встановлюються екологічними критеріями, не повинні дублювати державних норм, мають бути точними, перевіреними та не вводити в оману споживача щодо значущості переваг сертифікованої продукції.

На сьогодні ринок екопродукції в Україні поступово розвивається. У 2017 році вже 72 українських товаровиробники є користувачами екологічних сертифікатів та отримали право на екологічне маркування, згідно ДСТУ ISO 14024, понад 300 найменувань продукції.

У зв’язку з реформою системи технічного регулювання в Україні, у 2014 — 2015 роках було оновлене законодавство у сфері технічних регламентів, стандартів та процедур оцінки відповідності. Реформа чітко визначила статус технічних регламентів як акта права, що визначає характеристики продукції або пов’язані з нею процеси чи способи виробництва, дотримання яких є загальнообов’язковим.
Згідно із Законом України «Про стандартизацію», державна політика у сфері стандартизації має базуватися на принципі добровільного застосування національних стандартів та кодексів усталеної практики.

За підсумками наради, було визначено що Технічний регламент з екологічного маркування, затверджений Урядом М. Азарова у 2011 році, є таким що вже не відповідає за змістом і структурою вимогам євроінтеграційного Закону України «Про технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» (2015), суперечить принципу добровільності та методам застосування екологічного маркування відповідно до міжнародних, європейських та національних стандартів і потребує невідкладного скасування.
Учасники наради дійшли висновку, що з метою посилення державного нагляду за дотриманням принципів та методів застосування екологічного маркування відповідно до вимог національних стандартів, необхідно розглянути питання внесення відповідних змін до чинного законодавства, зокрема, Законів України «Про захист прав споживачів» і «Про рекламу». Також Мінприроди найближчим часом розгляне питання встановлення єдиних критеріїв для визначення поліпшених екологічних характеристик товарів і послуг. Такі критерії мають бути встановлені на державному рівні для стимулювання виробництва екопродукції (наприклад, пільгового кредитування на модернізацію виробництва чи оподаткування і т. ін.), встановлення вимог технічних специфікацій для здійснення сталих (зелених) державних закупівель. Критерії мають бути гармонізовані з критеріями добровільних систем (програм) екологічної сертифікації, які діють Україні за стандартизованими принципами та методами.

Саме такий підхід, на думку фахівців Мінприроди, забезпечить зниження надмірного регуляторного навантаження у сфері добровільної сертифікації та стимулюватиме розвиток ринку екопродкуції. Також він дасть змогу уникнути плутанини на ринку та унеможливить введення в оману споживача щодо значення екологічних маркувань та тверджень рекламного змісту.

Позиції сторін

Леся Карнаух, директор Департаменту стратегії та європейської інтеграції Мінприроди: «Необхідно розроблення і впровадження системи стимулів для таких виробників. Вже розроблені критерії оцінювання для отримання державної підтримки для суб’єктів господарювання, що впроваджують систему екологічного управління та принципи корпоративної соціальної відповідальності, а також застосовують екологічний аудит і сертифікацію виробництва продукції згідно з міжнародними природоохоронними стандартами».

Світлана Берзіна, заступник голови національного технічного комітету стандартизації ТК 82 «Охорона навколишнього природного середовища»: «Міжнародна організація зі стандартизації (ISO) визначає, що екологічні маркування повинні бути точними, легко перевірятися у разі потреби, доречними та правдивими. Це стосується як екологічних самодекларацій (ІІ тип), так і екологічного маркування І типу. Принципи застосування самодекларацій — знаків та написів, що стосуються утилізації, вмісту вторинної сировини у складі продукції чи упаковки, придатності до компостування і т. ін. — визначені ДСТУ ISO 14021. Виробник, що наносить таке маркування, несе повну відповідальність і повинен надати докази правдивості застосування такого маркування на вимогу будь-якої зацікавленої сторони. І тип екологічного маркування, згідно з ДСТУ ISO 14024, застосовується в межах добровільної програми (системи сертифікації), яка має бути заснована на багатьох критеріях для різних категорій продукції. На відміну від ІІ типу, такі критерії визначають загальну екологічну перевагу продукції в межах конкретної категорії за результатами розгляду її життєвого циклу. І отримати право на таке маркування можна виключно шляхом оцінювання незалежною третьою стороною, тобто шляхом сертифікації».

Світлана Перминова, директор Центру екологічної сертифікації та маркування ВГО «Жива планета»: «Програма екологічного маркування, згідно з ДСТУ ISO 14024, впроваджується нашою організацію починаючи з 2003 року. Наш орган сертифікації отримав міжнародне визнання, а знак екомаркування — «Зелений журавлик» — включений до міжнародного реєстру.

На сьогодні затверджено 43 стандарти, що встановлюють екологічні критерії оцінювання життєвого циклу в межах нашої програми, згідно з ДСТУ ISO 14024, для різних категорій харчових продуктів, промислових товарів, будматеріалів та послуг. Критерії розробляються національним технічним комітетом стандартизації ТК 82 «Охорона навколишнього природного середовища» і перед прийняттям узгоджуються з усіма зацікавленими сторонами. Як правило, розробка критеріїв здійснюється шляхом гармонізації або модифікації критеріїв програм екологічного маркування ЄС, європейських та інших країн, які проваджують визнані на міжнародному рівні програми екологічного маркування».

В’ячеслав Черненко, головний спеціаліст відділу моніторингу довкілля Мінприроди: «Технічний регламент з екологічного маркування не відповідає вимогам Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», оскілки стосується застосування добровільного (необов’язкового) маркування, а також він не відповідає за структурою та іншим вимогам до Технічних регламентів. Наприклад, в частині щодо здійснення добровільної оцінки та призначення органу з екологічного маркування. У статті 22 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» визначено, що здійснення добровільної оцінки відповідності не вимагається технічними регламентами.

Орган з оцінки відповідності (в тому числі призначений орган чи визнана незалежна організація) залучається до здійснення добровільної оцінки відповідності на умовах, визначених договором між заявником і таким органом. Сьогоднішнім засіданням ми розпочинаємо перегляд цього Технічного регламенту та долучаємо широкий загал до діалогу з метою погодження питання застосування екологічного маркування з чинним законодавством».
 
Віра Атаманенко, начальник відділу оцінки відповідності управління оцінки відповідності та технічних регламентів Департаменту технічного регулювання Мінекономрозвитку: «Головне питання у врегулюванні застосування екологічного маркування — це визначення статусу екологічних критеріїв для оцінки категорій продукції. Регламент Європейського Парламенту і Ради ЄС від 25 листопада 2009 року 66/2010/ЄС про знак екологічного маркування Європейського Союзу, передбачає, що критерії на кожну окрему групу продукції приймаються окремим Регламентом ЄС. Ця практика може бути застосована і в Україні. Екологічні критерії мають бути єдиними і можуть бути затверджені Технічними регламентами, іншими нормативними актами або прийняті як національні стандарти (ДСТУ)».

Олег Цільвік, заступник голови правління Союзу споживачів України: «Потребує перегляду та чіткого визначення роль органів влади у сфері державного управління та нагляду (контролю) за застосуванням маркування рекламного змісту, зокрема такого, що визначає екологічну характеристику чи перевагу продукції.

На українському ринку існує таке явище як «гринвошинг». Союз споживачів України системно проводить роботу щодо виявлення на споживчому ринку України неякісної, фальсифікованої та контрафактної продукції, що є загрозою для життя та здоров’я споживачів і призводить до збитків. Окрім цього, ведеться моніторинг щодо дотримання суб’єктами господарювання вимог чинного законодавства про захист прав споживачів, про рекламу та про маркування продукції на предмет попередження фактів поширення інформації, що вводить споживачів в оману. За результатом такого моніторингу, виявлено понад 50 виробників, які безпідставно застосовують екологічне маркування, порушуючи чинне законодавство та вводячи в оману споживача».

Манько Оксана Валеріївна, заступник начальника управління, начальник відділу розслідувань недобросовісної конкуренції виробничої сфери, Антимонопольний комітет України: «Ми продовжуємо розслідувати застосування екологічних декларацій щодо недопущення введення в оману споживачів. Згідно з чинним законодавством, на суб’єкти господарювання, які необґрунтовано застосовують написи «Еко», «Біо», «Екологічний», «Натуральний» тощо можуть бути накладені штрафи в розмірі 5% від доходу за минулий рік. Зміни в законодавстві щодо застосування екологічного маркування, про які йдеться, не стануть на заваді для продовження наших розслідувань».

Юлія Літош, заступник начальника юридичного департаменту — начальник відділу нормотворчої діяльності Мінприроди: «Орган з оцінки відповідності та суб’єкт господарювання може застосовувати екологічне маркування І типу, відповідно до ДСТУ ISO 14024, на підставі здійсненої добровільної оцінки відповідності національному стандартові у тому випадку, якщо таке маркування не може бути ототожнене з екологічним маркуванням, передбаченим Технічним регламентом. Але, фактично, Технічний регламент з екологічного маркування на сьогодні, не є чинним, і, беручи до уваги вимоги Законів України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», «Про стандартизацію», національних стандартів у сфері екологічного маркування й міжнародного та європейського досвіду в цій сфері, має бути скасованим».

Вже у липневому номері журналу «Екологія підприємства» № 7, 2017  ми докладно розповімо про «зелену» модернізацію промислового сектору в статті «Екологічна сертифікація як інструмент для розширення ринків збуту: досвід лідера з виробництва цегли»

Встигніть придбати видання

Розсилка новин