Нова державна політика у сфері промислового забруднення: до чого готуватися бізнесу

Нова державна політика у сфері промислового забруднення: до чого готуватися бізнесу – вебінар з такою темою сьогодні провели експерти Команди підтримки реформ при Міністерстві екології та природних ресурсів України, який організовано спільно із командою ЕCOBUSINESS. Екологія підприємства.

В імпровізований студії в стінах Оргуського інформаційно-просвітницького центру ми говорили з:

• Ольгою Семків, проектним менеджером Реформи скорочення промислових викидів Команди підтримки реформ при Мінприроди
• Світланою Сушко, експертом Реформи скорочення промислових викидів Команди підтримки реформ при Мінприроди.

Нагадаємо, Мінприроди розпочинає реформування дозвільної системи у сфері промислового забруднення.

Мета реформи: зменшення та запобігання промисловому забрудненню навколишнього природного середовища, що напряму впливає на здоров’я людей та стан довкілля. Ціль та інструменти реформи реформи відповідає Директиві 2010/75/ЄС, яку Україна зобов’язана впровадити відповідно до Угоди про Асоціацію із ЄС.

Перший крок реформи – розробка та затвердження Концепції реалізації державної політики у сфері промислового забруднення.

Наразі проект Концепції проходить процедуру погодження з центральними органами виконавчої влади. Після затвердження проекту Кабінетом Міністрів України буде схвалено план заходів для практичного впровадження завдань Концепції.

Під час проведення громадського обговорення проекту Концепції Команда підтримки реформ отримала чисельні коментарі та питання, в тому числі з боку бізнесу, промислових асоціацій тощо.

На основі цих запитів та запитань учасників і було побудовано некласичний навчальний захід - у форматі відкритого інтерв’ю.

Експерти відповіли на запитання:

• До чого готуватися бізнесу та яка головна мета нової державної політики у сфері промислового забруднення? Кого, коли і як саме торкнуться зміни?
• Нова дозвільна система означає зменшення адміністративного навантаження на підприємства – так декларується розробниками змін. Яким буде механізм та які можливі передбачувані перепони?
• Наразі концепція передбачає доволі високий рівень централізації нової системи та, по суті, національну адаптацію найкращих доступних технологій та методів управління (які Мінприроди планує розробляти та затверджувати). Які часові рамки для впровадження Найкращих доступних технологій та методів управління. Яким вбачається зв’язок із національними заходами щодо скорочення викидів від великих спалювальних установок, що також є невід’ємною частиною Директиви 75/2010/ЄС?
• Коли в Україні буде зроблено базу Найкращих доступних технологій та методів управління, чи взято за основу європейський реєстр
• Не менш важливою складовою імплементації Директиви 2010/75/ЄС є ефективна система моніторингу, звітності та контролю, що опиратиметься на якісну взаємодію чотирьох зацікавлених сторін:
  1) власне установки, оператор якої зобов’язаний проводити моніторинг кількісних та якісних показників промислового забруднення та звітувати щодо фактичних обсягів промислового забруднення та відповідності умовам дозволу;
  2) дозвільного органу, що отримуватиме звіти щодо виконання установкою умов дозволу;
  3) контролюючого органу, що відповідатиме за систематичну оцінку ризиків для довкілля, проведення планових та позапланових перевірок щодо виконання установкою умов дозволу;
  4) громадськості, роль якої у дозвільному процесі варто розглянути окремо.
• Як буде забезпечено ефективну взаємодію сторін та чи не буде це додатковим стимулом для корупції, маніпуляцій чи екотероризму?
• Який алгоритм юридичних і практичних дій громади, аби змусити підприємства дотримуватися ПДК, а екоінспекції і місцеву владу -- контролювати і карати їх за погіршення екоситуації.
• Чи розроблено механізми:
  а) попереднього інформування бізнесу про зміни в законодавстві, які можуть вплинути на його діяльність;
  б) перевірки компетентності і підвищення кваліфікації представників обласних департаментів охорони навколишнього середовища і екологічних інспекторів, які впливають на роботу підприємств (за результатами останнього аудиту наприклад було виявлено, що:
  випадок 1)  інспекція вирішила призупинити  діяльність підприємства через невраховане джерело викидів-мікрохвильову пічку; 
  випадок 2) місцевими жителями виявлено помилки в розрахунках компанії в документах на підставі яких було видано дозвіл на викиди. Суд відмовив у скасуванні дозволу оскільки законодавство унеможливлює скасування дозволу ніким іншим як аплікантом;
• Зважаючи на високу очікувану вартість природоохоронних заходів для суб’єктів господарювання, Концепцією передбачено низку компенсаторних механізмів, що дасть змогу операторам установок адаптуватися до зміни регуляторних умов та розпланувати інвестиційну діяльність відповідно до технічних та технологічних особливостей кожної окремої установки та масштабу її впливу на довкілля. Звичайно ж, на період адаптації до прийнятих НДТМ, в країнах      Європи, що вже пройшли цей шлях, до суб’єктів господарювання були застосовані механізми для фінансової допомоги на період адаптації.  З чого буде складатися вказана в даній Концепції низка компенсаторних механізмів в нашій країні:
  - спрямування екологічного податку на запобігання та зменшення
  промислового забруднення  оператором установки;
  - надання фіскальних пільг на час проведення модернізації;
  - тощо.
• Згідно даного проекту Концепції: Держекоінспекція розроблятиме плани екологічних перевірок промислових об’єктів на відповідність умовам інтегрованих та уніфікованих дозволів, складатиме та оприлюднюватиме результати   перевірки. При цьому, планові перевірки підприємств, що для провадження виробничої діяльності потребують інтегрованого дозволу, здійснюватимуться не рідше одного разу на рік.  На даний момент для таких суб´єктів господарювання періодичність проведення планових заходів із здійснення державного нагляду встановлена - не частіше одного разу на два роки. У зв´язку з чим і навіщо збільшиться  кількість перевірок на даних суб´єктах господарювання?

Відповіді на ці та інші запитання екологів підприємств – вже у № 4 журналу «ECOBUSINESS. Екологія підприємства»

Джерело: журнал «ECOBUSINESS. Екологія підприємства»