Проект групи компаній «МЕДІА-ПРО»
Отримувати новини

Статті

Повернутися до переліку cтатей
Альтернативні види енергії

Чи стане відновлювана енергетика перспективною в Україні?

Голова правління Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков у інтерв’ю «Екології підприємства» розповів про стан сучасного ринку відновлюваної енергетики та перспективи розвитку вітрового сектору в Україні.

Українська вітроенергетична асоціація (УВЕА) — громадська спілка, метою якої є просування вітроенергетичних технологій та захист інтересів вітроенергетичного сектору на національному та міжнародному рівнях.
Об’єднує розробників вітроенергетичних проектів, виробників і постачальників вітроенергетичного обладнання, енергетичні та будівельні компанії, вчених і дослідників, юристів, громадські організації, споживачів і всіх, хто задіяний у вітроенергетичному секторі — одному із секторів світової енергетики, який швидко розвивається.

— Охарактеризуйте стан ринку відновлюваної енергетики в Україні. Яке місце у ньому посідає вітрова енергетика?

 Після анексії Криму і початку військових дій в Донецькій і Луганській областях фінансування нових проектів було призупинено. Через високі політичні та територіальні ризики банки не хотіли розглядати нові проекти, і це стосувалося не лише сектора відновлюваної енергетики. Починаючи з середини 2016 року в «зеленій» енергетиці в цілому й у вітроенергетичній галузі зокрема відбуваються позитивні зміни.
Як виглядає сьогодні сектор відновлюваної електроенергетики? Через високий «зелений» тариф на сонячну електроенергію (15 євроцентів за кВт.год) найшвидше розвивається саме вона. Збільшується кількість сонячних проектів, реалізованих в домашніх господарствах. Станом на кінець III кварталу 2017 року загальна потужність сонячних електростанцій і сонячних систем у домашніх господарствах на материковій частині України сягнула 698 МВт.
За даними Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), за 9 місяців 2017 року порівняно з 2016 роком кількість енергооб’єктів, що працюють за рахунок відновлюваних джерел енергії, збільшилась у 3,6 раза. При цьому 83 % становлять саме сонячні проекти. А ось загальна потужність українського вітроенергетичного сектору  — 592 МВт, серед яких 87,8 МВт залишилося на території анексованого Криму і 138 МВт на окупованій території на сході країни.
Проте саме сонячна енергетика, на відміну від вітрової енергетики та малої гідроенергетики, має найбільший вплив на енергоринок через її частку в структурі вартості «зеленої» електроенергії. (рис. 1)
Слід також зазначити, що наша держава активно підтримує розвиток сектору теплової енергетики за рахунок біомаси та біогазу.

— Які області України найбільш перспективні для встановлення вітростанцій?

— Найбільш ефективний регіон для будівництва вітрових електростанцій (ВЕС) — з точки зору вітрового потенціалу — територія від Одеської до Херсонської області. За рахунок різниці температур Чорного та Азовського морів, що провокує переміщення повітряних мас, там утворилася так звана «повітряна труба». Також гарний вітровий ресурс має Львівська та Іванно-Франківська області.
Однак, плануючи вітроенергетичні проекти, потрібно враховувати не тільки вітровий потенціал регіону, а й можливості енергомережі. Крім того, нові ВЕС потребують маневрених потужностей для збалансованої роботи енергосистеми. Позитивну роль в цьому процесі відіграють гідроелектростанції та гідроакумулюючі станції. В європейських країнах ТЕС (ТЕЦ) часто також виступають як такі маневрені потужності: скорочується використання вугілля або природного газу, коли багато вітру, а слабкий вітер, компенсується за рахунок потужнішої роботи станції.
Найбільша в Україні вітроелектростанція — Ботієвська ВЕС — розташована у Запорізькій області. Її встановлена потужність становить 200 МВт. Друге місце за потужністю сьогодні посідає Очаківська ВЕС (55,7 МВт), розташована на півдні України. Швидко розвиваються проекти ВЕС і в Херсонській області. Окрім вже діючих вітроелектростанцій наразі будуються ще дві ВЕС — Новотроїцька ВЕС та Оверянівська ВЕС по 70 МВт кожна,
Багато вітрових проектів зараз розвивається у Львівській та Івано-Франківській областях. Наприкінці жовтня цього року на Львівщині у Старосамбірському районі запрацювала друга, після ВЕС «Старий Самбір 1» (13,2 МВт), вітрова електростанція «Старий Самбір-2» загальною потужністю 20,7 МВт.
Центральна Україна — це територія з меншим вітропотенціалом. Але за рахунок збільшення діаметру вітроколеса та висоти башти вітротурбіни потужністю 3–4 МВт можна розташовувати і тут.

— Як на державному рівні підтримується «зелена» енергетика?

— Нещодавно прийнята Енергетична стратегія України до 2035 року, яка передабачає першою чергою подальший розвиток атомної та гідроенергетики. Щодо цього в екологів виникатимуть питання доцільності та екологічної безпеки таких проектів. Позитивним є той факт, що стратегія передбачає досягнення 25 % відновлюваних джерел енергії в енергетичному балансі країни до 2035 року. Я сподіваюся, що найближчим часом ми зрозуміємо, що будувати нові АЕС — це економічне навантаження на споживача, а враховуючи, що вугілля для ТЕС (ТЕЦ) зараз купується за кордоном, країна зосередиться на розвитку відновлюваної енергетики.
Сьогодні головним державним стимулом розвитку відновлюваної енергетики є диференційований «зелений» тариф, який затверджено Законом України «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII(далі — ЗУ «Про ринок електричної енергії»).
Дуже важливим є новий Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23 травня 2017 року № 2059-VIII (далі — ЗУ «Про оцінку впливу на довкілля»), підписаний Президентом України 14 червня 2017 року. Закон встановлює правові та організаційні засади здійснення оцінки впливу на навколишнє середовище і забезпечує виконання Україною міжнародних зобов’язань у межах Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті та Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища. Документ чітко визначає сферу застосування оцінки впливу на навколишнє середовище. Зокрема, згідно зі ст. 3 проведення оцінки впливу на навколишнє середовище є обов’язковим для таких об’єктів як «вітрові парки, вітрові електростанції, які мають дві і більше турбіни або висота яких становить 50 метрів і більше; лінії електропередачі (повітряні і кабельні) напругою 110 кВ і більше та підстанції напругою 330 кВ і більше». Без проведення оцінки впливу на навколишнє середовище і отримання рішення про проведення запланованої діяльності починати плановану діяльність забороняється.
Натомість, на думку експертів, ухвалений закон може загальмувати всі інвестиційні процеси, і якщо говорити про девелоперів будь-яких об’єктів (у законі наведено перелік об’єктів на більш ніж 2-х сторінках) — від бензозаправок до АЕС, то вони зіткнуться з бюрократичною процедурою оформлення дозволу на будівництво об’єктів — складнішою, ніж це було раніше. На сьогодні не розроблено жодного нормативного документа вторинного законодавства, який би регламентував форму документів, процедурні аспекти, хоча закон набрав чинності 18 грудня 2017 року.

— Яка саме енергетика займає лідерську позицію, а яка найменш популярна в нашій країні? Яке місце вітрової енергетики у системі?

Сьогодні найбільше розвиваються сонячні проекти. Як я вже зазначав, цьому сприяє високий «зелений» тариф, відносно дешеве обладнання та досить проста технологія: сонячну установку можна встановити будь-де.
Вітер займає другу позицію. Коефіцієнт використання встановленої потужності (КВВП) на сучасних вітротурбінах сягає 45 % (на застарілих ТЕС (ТЕЦ) це 27–32 %). Вітер дає великі можливості для використання місцевого енергоджерела, створення нових робочих місць. Це величезний потенціал, який ми маємо використовувати для заміщення традиційного викопного палива.
Третє місце за біоенергетикою, хоча з виробництва тепла вона на першому місці. Використання відходів біомаси підтримується державою: з’явилося багато нових котелень на біомасі, які замість вугілля та природного газу використовують сільськогосподарські та лісові відходи. Щодо виробництва біоелектроенергії, то цей напрямок розвивається повільно, але я думаю, що згодом він набере обертів.

— Які загрози для розвитку відновлюваної енергетики існують в Україні?

Відповідно до нового закону про ринок електроенергії виробники вітрової та сонячної електроенергії несуть фінансову відповідальність за так званий небаланс, тобто за відхилення обсягу поставленої в мережу електроенергії від раніше заявленої величини, в разі перевищення такого відхилення від рівня, передбаченого законодавством. Поріг похибки для ВЕС встановлено на рівні 20 %, для СЕС — 10 %. ВЕС і СЕС можуть коригувати свій прогноз кожну годину, а не тільки надавати його на добу вперед, як було передбачено в початковому варіанті законопроекту.
Такий порядок силу набирає чинності починаючи з 2021 року, тому вже зараз слід створювати систему прогнозування. Створення такої системи означає не тільки встановлення в країні спеціальних щогл для проведення вітровимірювань. Потрібна програмна модель з доступом до міжнародних метеоданих, яка дозволить досить точно робити як короткостроковий, так і довгостроковий прогноз вироблення електроенергії. Це має бути спільна робота виробників «зеленої» електроенергії і НЕК «Укренерго». І тоді ринок запрацює. Відсутність такої системи за наявної відповідальності за прогноз на добу вперед — реальний ризик.
Друга проблема — система маневрених потужностей і акумулювання електроенергії. Від вирішення цього питання залежить майбутнє відновлюваної енергетики в країні.
Одне з стратегічних питань в галузі «зеленої» енергетики в Європейському Союзі — перехід від системи «зелених» тарифів до аукціонів. Але треба врахувати, що програми фінансової підтримки відновлюваних джерел енергії в багатьох країнах ЄС почали діяти набагато раніше, ніж в Україні, а частка ВДЕ в енергобалансі країн перевищує 5–10 %. Прийняті нещодавно ЗУ «Про ринок електричної енергії» та «Про оцінку впливу на довкілля» ще не запрацювали і потребують прийняття багатьох підзаконних актів та інших законодавчих документів. Передчасний перехід на аукціони — це ще один ризик, який може негативно вплинути на інвестиційний клімат в нашій країні, де сектор «зеленої» енергетики знаходиться, на відміну країн ЄС, в початковому стані розвитку.

— Чи правда, що електроенергія, вироблена з відновлюваних джерел, є найдешевшою? Як довго окуповуються витрати на обладнання?

Наразі термін окупності вітрового проекту становить 6–8 років, сонячного — 2–3 роки.
В Україні найдешевшою прийнято вважати атомну електроенергію. Це хибна думка. Оскільки під час розрахунків вартості кВт.год не враховано капітальні витрати на будівництво АЕС, які нам дістались у спадок від Радянського Союзу, витрати на безпечну експлуатацію, переробку відходів виробництва, медичну допомогу і соціальну компенсацію мешканцям прилеглих до АЕС територій тощо. Якщо врахувати все це, перед нами постане зовсім інша картина. Досвід Фінляндії та Великобританії, які зараз будують нові АЕС, тому підтвердження. Вартість енергії, виробленої на нових АЕС, буде значно дорожчою, аніж ми маємо зараз в Україні.
Під загрозою сьогодні і робота ТЕС (ТЕЦ), що пов’язано як із постачанням вугілля, яке Україна купує за кордоном, так і з технічним станом самих станцій — більшість із них відпрацювали майже увесь свій ресурс. До того ж нещодавно підписана Паризька угода про скорочення викидів діоксину вуглецю передбачає відмову від субсидіювання виробництва електроенергії за рахунок вугілля. Все це має стимулювати розвиток саме відновлюваної електроенергії в Україні.

До відома!
Паризька угода (фр. L’accord de Paris) — угода в межах Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC) щодо регулювання заходів зі зменшення викидів діоксиду вуглецю з 2020 року. Текст угоди було погоджено на 21-й Конференції учасників UNFCCC в Парижі та прийнято консенсусом 12 грудня 2015 року. Голова конференції Лоран Фабіус, міністр іноземних справ Франції, зазначив, що цей «амбітний і збалансований» план був «історичною поворотною точкою» у меті зменшення темпів глобального потепління. Угода набрала чинності 4 листопада 2016 року. На відміну від Кіотського протоколу, Паризька кліматична угода передбачає, що зобов’язання зі скорочення шкідливих викидів в атмосферу беруть на себе всі держави, незалежно від ступеня їхнього економічного розвитку. Україна підписала Угоду 22 квітня 2016 року у Нью-Йорку, а парламент ратифікував її 14 липня 2016 року. Президент України Петро Порошенко підписав закон «Про ратифікацію Паризької угоди» 1 серпня 2016 року.

— На досвід якої країни Україні слід звернути увагу?

— Кожна країна, яка досягла високих показників розвитку «зеленої» енергетики. по-своєму цікава для нас.
Наприклад, у Німеччині, хоч левову частку і займає виробництво електрики за рахунок природного газу, відновлювана енергетика виробляє більше 30 %. Крім того, Німеччина планує зупинити усі АЕС до 2025 року.
Маючи потужну частку атомної енергетики (75 %), Франція продовжує розвивати свій вітровий потенціал. Встановлена потужність вітроелектростанцій сьогодні в цій країні перевищує 10 ГВт. За рахунок подальшого розвитку відновлюваної енергетики країна планує скоротити частку атомної енергетики на 25 % до 2025 року.
28 жовтня цього року в Данії 109 % добової норми електроенергії країни забезпечили вітроелектростанції, і такі випадки непоодинокі. Тепер данці спрямовують свої зусилля на перенаправлення вітрової енергії у виробництво тепла, адже розуміють, що це вигідніше, ніж спалювати вугілля, і не шкодить довкіллю.

— Чи зацікавлені компанії в можливості інвестувати в енергетичний сектор нашої країни?

— Україна дуже цікава для інвесторів, які хочуть розвивати проекти відновлюваної енергетики. Проте існують декілька чинників, які стримують подальший розвиток. По-перше, Україна постійно потрапляє до списку великих політичних і економічних ризиків, це зупиняє інвестиції. Другим бар’єром є постійна зміна законодавства. З 2015 року законодавство не змінювалося, і як наслідок — лише у жовтні 2017 року відкрили аж три нові вітроелектростанції (у Львівській, Миколаївській, Херсонській області). Але якщо ми знову почнемо змінювати законодавство, матимемо проблеми із інвестиціями. Для інвестора надважлива стабільність.
Розвиток відновлюваної енергетики буде багато в чому залежати від політичної волі, законодавства, інвестицій, від виконання нової Енергетичної стратегії. Коли ми зрозуміємо, що «зелена енергетика» повинна стати пріоритетом у виробництві теплової та електричної енергії в Україні, як екологічно чиста та найбезпечніша енергетика, тоді цей процес піде набагато швидше.
Україна має всі можливості, щоб змінити енергетичний вектор розвитку своєї економіки в бік екологічно чистої, безпечної та дешевої енергії.

Підготувала Анастасія Антонець, журналіст видання «Екологія підприємства»

Джерело: журнал «Екологія підприємства» № 1, 2018

Придбати електронний журнал «Екологія підприємства»
Придбати вигідний комплект видань
Свіжий номер журналу

Розсилка новин