Проект групи компаній «МЕДІА-ПРО»
Отримувати новини

Статті

Повернутися до переліку cтатей
Управління відходами

Успішний кейс РВВ: про проект роздільного збирання побутових відходів на прикладі міста Вишгорода

Від редакції
У цьому випуску ми представляємо наступного учасника проекту в номінації «ЕКОtransformation — 2018: проект роздільного збирання побутових відходів»: про пілотний проект роздільного збирання побутових відходів на прикладі м. Вишгорода Київської області.

6

«Рік тому Кабінет Міністрів України затвердив Національну стратегію управління відходами до 2030 року. Це стало важливим кроком на шляху не тільки до вирішення наболілої проблеми переповнених полігонів, а й до переходу до прогресивної економіки замкнутого циклу. Утім, без наступного кроку — прийняття відповідних законів, успішно пройти весь цей шлях і досягти бажаних результатів ми не зможемо. Але ж, так чи інакше, це стосується кожного українця».

Отже, у листопаді 2017 року уряд схвалив курс, який був плідно опрацьований за участі міжнародних інститутів із представниками громадських організацій, бізнесу та визначив головні напрями державного регулювання у сфері поводження з відходами на найближче десятиліття з урахуванням європейських підходів щодо питань управління відходами.

Ситуацію, яка склалася з відходами, у документі назвали критичною: наприклад, 94 % відходів потрапляє на полігони та сміттєзвалища, третина з яких «не відповідає нормам екологічної безпеки», а частина вже просто вичерпала свої потужності.

Переробляють лише незначну частину відходів як вторинну сировину. Щоб уникнути негативних наслідків для екології, здоров’я населення, ефективно використовувати ресурсоцінні матеріали, було вирішено суттєво збільшити обсяги перероблення відходів. Зокрема шляхом упровадження в країні роздільного збирання побутових відходів!

Роздільне збирання вимагає значного фінансування (на придбання та обслуговування додаткових контейнерів, сортування відходів на сортувальних станціях, додатковий транспорт).

Про РВВ (розширену відповідальність виробника)

Уже зараз необхідно впровадити принцип, який на сьогодні в Україні відсутній — розширену відповідальність виробника. Це — фінансовий і організаційний механізм, який дозволяє контролювати фінансування та організацію роздільного збирання і перероблення відходів упаковки (тобто ресурсоцінних компонентів побутових відходів).

Адже, відповідно до Національної стратегії поводження з відходами, у 2023 році у нас планують переробляти 15 % побутових відходів, а до 2030 року — уже 50 %.

Так, процес цей нелегкий, і багато хто з нас, як і раніше, бачить у своїх дворах «загальні» контейнери для змішаних відходів, куди потрапляють і батарейки, і медикаменти, й інші небезпечні відходи, які в результаті всі разом просто вивозять на сміттєзвалища та полігони, де вони розкладатимуться сотні років, «щедро» виділяючи небезпечні речовини в повітря, ґрунт і воду.

У разі ж упровадження роздільного збирання встановлюють різнокольорові контейнери для різних видів відходів, такі ж самі, як у європейських країнах.

Необхідний також додатковий спецтранспорт, який розвантажить наповнені контейнери для роздільного збирання і відвезе їх вміст не на звалище, а на підприємство (сортувальні лінії), де проходитиме більш глибоке сортування вже окремо зібраних відходів, щоб надалі відсортовані таким чином пластик, папір і картон, скло, метали та інші матеріали могли піти на перероблення.

Роздільне збирання, на жаль, сьогодні в Україні ще не є поширеним явищем. І не стане, якщо не запрацює «правильна» європейська система розширеної відповідальності, яка довела свою ефективність у 26 країнах ЄС, Канаді та США.

Вихід є!
Але ситуація все-таки змінюється на краще, змінюється ставлення людей до сортування відходів, і дедалі частіше ми чуємо про те, як мешканці будинків, окремі громади, школярі, екоактивісти ініціюють їх роздільне збирання.

Бізнес на практиці продемонстрував свою готовність працювати на принципах розширеної відповідальності виробника (РВВ), про яку йдеться у Нацстратегії.

РВВ — це відповідальність за продукцію протягом усього її життєвого циклу. І якщо йдеться про упаковку, то, випускаючи товар, виробники піклуються про подальшу долю його упаковки: розробляють такі її види, які менше впливали б на навколишнє середовище і підлягали б переробленню, фінансують упровадження роздільного збирання відходів упаковки з подальшою передачею цих відходів на перероблення. Зобов’язавшись виконувати конкретні норми перероблення та утилізації, які закріплюють на рівні профільного закону, виробники створюють організації РВВ, делегуючи їм частину своїх повноважень. Такі організації забезпечують створення системи роздільного збирання відходів упаковки по всій країні. А працюють вони завдяки внескам, які спільно роблять виробники й імпортери продукції в упаковці. Отже, організації РВВ стають відповідальними за виконання зобов’язань цілої галузі.

Приклад

Саме таким шляхом ідуть такі компанії, як «Кока-Кола Беверіджиз Україна», «Пепсіко
Україна», Tetra Pak, «Елопак-Фастів» і «Кен-Пак Україна», що входять до «Української Пакувально-Екологічної Коаліції» (УКРПЕК).

 

У співпраці з міською владою вони зуміли налагодити повноцінне роздільне збирання
у цілому райцентрі — місті Вишгороді Київської області, де проживає близько 35 тис. мешканців.

Проведене опитування показало, що переважна більшість жителів міста (86 %) готові
сортувати свої побутові відходи, якщо для цього створюватимуться відповідні умови.

І компанії власним коштом створили необхідну інфраструктуру, установивши 200 контейнерів для роздільного збирання сміття — по два на додачу до загального бака. У зелений контейнер збирають скло, а в другий, жовтий, — інші відходи, які є вторинним ресурсом: пластик, метал, картонну упаковку для напоїв типу Тетрапак тощо.

Відходи з жовтого контейнера доставляють на сортувальну станцію для подальшого
досортування, а звідти вони йдуть на переробні підприємства. Відходи скла із зеленого
контейнера доставляють на склозавод «Ветропак» у Гостомелі.

Вишгородський проект — «ровесник» Нацстратегії, його реалізовують із листопа-
да 2017 року. В УКРПЕК підрахували, що за перший рік у рамках проекту можна буде зі
брати понад 300 тонн відходів упаковки та макулатури, а це — чверть від усіх відходів упаковки, які за рік утворюються в місті.

І вже можна констатувати, що з поставленим завданням організатори впоралися. За 11 місяців було зібрано 293 тонни вторсировини: 52 тонни макулатури, 65 тонн склобою, більш як 50 тонн пластику тощо.

Таких результатів не вдалося б досягти, якби городяни не взялися старанно сортувати відходи. Звісно, було проведено інформаційну кампанію — людям роз’яснювали, чому необхідне саме роздільне збирання, як правильно сортувати побутові відходи.

Додатковим стимулом для городян стало те, що вони не платять за вивезення відсортованих відходів (оплата здійснюється лише за вивезення «загального» бака).

Завдяки роздільному збиранню по баки з несортованими відходами спецтранспорт
став приїжджати рідше, і це також скоротило витрати жителів Вишгорода.

А вивезення ресурсоцінних відходів оплачує бізнес, який може ці відходи переро-
бити й виготовити нову тару, упаковку тощо.

Важливо, що цей проект реалізовується виключно завдяки ініціативі самих виробників й активних громадян. Адже на сьогодні українське законодавство не зобов’язує бізнес упроваджувати систему РВВ і створювати відповідні організації.

Однак компанії, які запустили пілотний проект, діють на випередження, адже розуміють, що накопичення відходів — це загальна проблема, це наше здоров’я і наш комфорт, та знають, що така система вже успішно впроваджена в більшості розвинених країн Євросоюзу, де це врегульовано законодавством.

Щоб вирішити проблему відходів, Україні варто брати приклад саме з ЄС, де мешканці сплачують тільки за поводження з несортованими відходами, причому вивезення таких відходів коштує дорого; а бізнес бере на себе витрати по роботі з відходами упаковки, які якраз і складають у контейнери для роздільного збирання.

Ми не повинні розкидатися цінною вторинною сировиною, адже її переробленння дешевше, ніж видобуток нових копалин або вирубка лісів. І економіка замкнутого циклу, яку успішно впроваджують розвинені країни, передбачає саме такий підхід. В Європі перероблення відходів у пріоритеті, утилізація та спалювання допускаються тільки в останню чергу, коли іншого варіанту поводження з відходами просто немає.

Вишгородський проект показав, що система РВВ може успішно працювати й в Україні. Українці цілком готові до сортування відходів, за умови, що для цього буде забезпечена інфраструктура й передбачені необхідні стимули. Тож тепер черга — за депутатами, які повинні прийняти дієве законодавство.

Зокрема, упровадження системи РВВ передбачає прийняття Закону «Про упаковку та відходи упаковки».

Від парламенту й уряду залежить подальша реалізація Нацстратегії управління відходами і те, як швидко Україна зможе вирішити таку важливу проблему.

Джерело: журнал «Екологія підприємства»  № 12

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини з екології на нашій сторінці в Facebook та каналі в Telegram

Розсилка новин