Проект групи компаній «МЕДІА-ПРО»
Отримувати новини

Бліц-інтерв’ю

Повернутися до переліку бліц-інтерв’ю

Фаїна Павлюченко

«Екологія підприємства» запускає новий проект: «Бліц-інтерв’ю з екологом» — цикл бліц-інтерв’ю з екологами з усієї України, задля знайомства з кожним та подальшого створення дієвої професійної спільноти.

Наша наступна героїня — Фаїна Кузьмівна Павлюченко, головний фахівець з охорони навколишнього природного середовища ТОВ «СОЮЗ».

Пригадайте день, коли Ви вирішили присвятити себе професії, пов'язаній з охороною довкілля, яким він був? Що вплинуло на рішення?
Ф. П. Вся моя професійна діяльність завжди була тісно пов’язана з довкіллям: тривалий час, працюючи геофізиком, геологом у польових і морських партіях геофізичних експедицій Мінгеології України, постійно контролювала виконання останньої глави всіх проектів, за якими ми працювали, що мала назву «Охорона природи».
Потім - вісім років працювала головним спеціалістом – держінспектором у Держуправлінні екології та природних ресурсів в Одеській області. А з 2004 року, коли вийшла на пенсію,  – у ТОВ «СОЮЗ», який має у довгостроковій оренді з 1999 року Одеське міське звалище ТПВ «Дальницькі кар’єри».
ТОВ «СОЮЗ» – сучасне підприємство, яке надає послуги населенню зі збору, вивезення та захоронення твердих побутових відходів і має достатню матеріально-технічну базу та висококваліфіковані кадри.

Що в роботі для Вас особисто та для команди є найважчим?
Ф. П. Довготривалий підхід до проблеми відходів як до другорядної з боку законодавчої та виконавчої влади всіх рівнів; вимоги ст.17, 20 Закону України «Про відходи» та ряд інших передбачають переміщення «центру ваги» щодо управління відходами на регіональний, місцевий і об’єктний рівень, тобто має місце традиційний посткомуністичний парадокс: поєднання правових повноважень з відсутністю конкретних механізмів реалізації. У реальності це виглядає так: місцеві адміністрації й органи місцевого самоуправління замість ідентифікації специфічних проблем, пріоритетів та рішень у сфері поводження з відходами, делегують ці функції регіональним структурам Мінприроди.
Тарифи, які значно нижчі від світових. Це не дає підприємствам, які працюють у цій сфері, можливості дотримуватися відповідних технологічних норм та правил при здійсненні своєї діяльності, а також впроваджувати сучасні технології. Згідно зі світовою практикою, витрати населення на поводження з побутовими відходами становлять 1% середнього доходу. В той час як в Україні такі витрати дорівнюють 0,1-0,2%. Структура тарифу не може забезпечувати повернення основних інвестицій.
Незадовільне фінансове забезпечення заходів стосовно поводження з відходами: усі програми та стратегії у сфері поводження з відходами були профінансовані максимум на 4%-5%. Повний збір і утилізація промислових і побутових відходів потребує великих вкладів (як варіант — утворення і координації роботи сітки вузькопрофільних переробних підприємств) і може бути рентабельним лише за умови утворення відповідних економічних умов (зацікавленість підприємств у сортуванні й здачі відходів, використання вторсировини й сировини, виробленої з відходів, прямого субсидування або фінансування).
Замкнуте коло: доки немає масового попиту на вторсировину, не має сенсу придбання сортувальних ліній. А доки немає і ліній роздільного збору, створювати великі партії сировини проблемно. Тобто, ринок сировини ще не склався. Та і стихійно виникнути він не зможе. Тільки розумна державна політика спроможна цьому сприяти, але її поки ще в Україні немає.
Потребує удосконалення нормативно-правове регулювання процесу поводження з відходами, особливо:

  • Закон України «Про відходи» в основному забезпечує певний рівень правового регулювання суттєвих проблем у цій сфері діяльності. Разом з тим, при всій своїй новаторській суті на кінець 90-тих, на сьогодні він не цілком відповідає сучасним світовим і передусім європейським підходам. До того ж, окремі його положення занадто абстрактні та неконкретні,  до останнього часу залишаються декларативними та не впровадженими в практику управління через відсутність методики впровадження.
  • Низька свідомість та платоспроможність населення: потрібно на рівні держави працювати з населенням. Власники приватних будинків з різних причин відмовляються укладати договори на вивезення відходів. Правової бази для примусового укладення таких договорів в Україні немає. У приватному секторі сортування відходів треба стимулювати гнучкою тарифною сіткою та організаційно-просвітними процедурами.
  • Прив’язка до ГД Норм забруднення, які прийняті в Україні - помилковий шлях оцінки стану навколишнього середовища.

Яке головне досягнення на сьогодні та яка мета на найближчі рік, 5 років і 10-ліття?
Ф. П. Одеське міське звалище твердих відходів «Дальницькі кар’єри» названо найкращим серед дієвих (з 1974 р.), які працюють без проекту, звалищ в Україні. Це велика заслуга всього колективу ТОВ «Союз» (директор Кривенко Юрій Олександрович), а також працівників полігону, які за тривалий час роботи на звалищі  мають високу кваліфікацію. Окрім того, ми єдині в Одеській області одержали Ліцензію на провадження господарської діяльності з захоронення побутових відходів.

Головне питання, на яке хотілося б знайти рішення.
Ф. П. ТОВ «Союз» має не впроваджений через відсутність фінансування пілотний проект «Одеське міське звалище «Дальницькі кар’єри»», який передбачає рекультивацію відпрацьованої частини полігону, будівництво нового полігону (у наявних межах) та установку сміттєсортувального комплексу з вузлом переробки. У сучасних умовах не можна покластися на іноземних інвесторів. Будівництво комерційних сміттєпереробних комплексів значно збільшить ціну на вивезення сміття для населення. Якраз це — перша й головна причина, чому не будуються в Україні сміттєпереробні комплекси.

Назвіть головні імена (3-5) сфери, досвідом яких, на ваш погляд, можна пишатися і варто популяризувати.
Ф. П. Я думаю, що пишатися зараз можна досвідом тих підприємств, які змогли зробити щось значне у сфері поводження з відходами. На сьогодні - це сміттєсортувальне підприємство в Обухові, під Києвом, та Хмельницький полігон твердих побутових відходів, де встановлена установка з дегазації звалищного газу (стор. 63 «Екологія підприємства» N 5, 2018 р.).
Коли ми будемо, а ми сподіваємося на це, впроваджувати наш проект, то обов’язково побуваємо на цих об’єктах.

Закінчіть думку «якби я була Міністром екології, то в першу чергу розпочала роботу з...»
Ф. П. Відокремлення служби Міністерства екології України від Міністерства екології України: природні ресурси — це бізнес, а бізнес і екологія — несумісні.
Основною стратегічною задачею зробила б створення власної промислової й конструкторсько-технологічної бази, націленої на утворення інфраструктури поводження з відходами.
Відновила б активну роботу інституту підвищення кваліфікації при Міністерстві екології, тому що на сьогодні дуже низька якість підготовки екологів: їх навчають чинним нормативам та законодавству, але вони їх не розуміють і не вміють з ними працювати.
Відновила б міжрайонні екологічні інспекції, які були в Одеській екологічній інспекції, бо робота сучасної централізованої у м. Одесі екоінспекції, через велику площу території Одеської області, є неефективною і неоперативною.

Коли я чую «екологічне підприємство», одразу уявляю...
Ф. П. Море цікавої й корисної інформації. Цей журнал став для мене настільною книгою і з безліччю закладок лежить переді мною, завжди під рукою. Особливо цінною для мене є рубрика «Екологічне законодавство», що допомагає швидко знайти те, що наразі потрібно. Стан довкілля контролює 6 міністерств в Україні, й оперативно знайти потрібне і розібратися самому неможливо. Цей журнал — головний мій помічник і радник у моїй роботі.

Моїм колегам я хочу побажати...
Ф. П. Моїм колегам я хочу побажати словами нашого ізмаїльського еколога-науковця (на жаль, не знаю його прізвища, у мене є лише одна з його робіт «Панорама екології Дунаю»), але я повністю згодна з ним: «Людству доведеться постійно лавірувати між двома крайнощами, кожен раз обираючи оптимальне, мудре і дальновидне рішення. І пасторами на цьому шляху повинні бути екологи, які осягли тонкі механізми взаємозв’язку живих організмів із середовищем проживання. Як священики здійснюють посередництво між людьми та Богом, так екологи повинні бути нашими представниками у непростих переговорах з Природою. Це особливий дар в екології — до них потрібно ставитися як до провидців або оракулів. І ніколи екологи не повинні вироджуватися у примітивних «нікого не пущаючих» сторожів природи».

Як і що потрібно зробити, щоб виховати нове, екофрендлі покоління?
Ф. П. Мені дуже сподобалися «Доповнення щодо поводження з твердими побутовими відходами до екологічних програм вузів», яке розроблене було ще у 2005 році КП «Муніципальна компанія поводження з відходами «Українського науково-дослідного інституту прогресивних технологій у комунальному господарстві «УкркомунНДІпрогрес». У них багато напрацювань для дитсадків, шкіл.

Дай непотребу життя
Пляшки, кришечки, шнурочки,
Олівці, папір, листочки
Ми не будем викидати,
А почнемо майструвати.
З диска зробимо на стінку -
Подаруночок-світлинку...
З пляшок — взимку для синичок
Змайструємо годівничок.
Із картону і шпалерів -
Ящички для інтер’єру.
А із пляшки з-під шампуню -
Шхуну зробимо красуню.

Розсилка новин