Отримувати новини

Статті

Повернутися до переліку cтатей
Актуальні роз’яснення

Допускати чи ні? Якщо контролюючі органи приймають рішення про звернення до суду з адміністративним позовом до суб’єкта господарювання

Аналіз судової практики

Головне в публікації:

  • Які є законні підстави для призначення та проведення перевірки
  • Як не допустити до перевірки представників контролюючих органів
  • Як бути, якщо контролюючі органи приймають рішення про звернення до суду з адміністративним позовом до суб’єкта господарювання

В реаліях сьогодення виникає багато запитань як щодо правомірності проведення Державною екологічною інспекцією планових та позапланових перевірок, так і щодо недопуску посадових осіб до перевірки без порушення прав та інтересів контролюючого органу, тобто без створення перешкод для проведення перевірки за умови дотримання ними порядку здійснення
державного нагляду (контролю), передбаченого чинним законодавством.

Вирішуючи, чи допускати перевіряючих до перевірки, слід уважно розглянути Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 р. № 877-V (далі — ЗУ «Про держнагляд») в частині законності підстав для
призначення та проведення перевірки, а також у частині недопуску.

Законні підстави для недопуску:

Суб’єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу (п. 4 ст. 5 ЗУ «Про держнагляд»)

Суб’єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред’явили посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю) (п. 5 ст. 7 ЗУ «Про держнагляд»).

Суб’єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо:

  • державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів;
  • посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копій документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;
  • суб’єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом;
  • посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб’єкта господарювання);
  • тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п’ятою статті 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону;
  • орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю);
  • органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику;
  • у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) (ст.10 ЗУ «Про держнагляд»).

Попри те, що підстави недопуску можуть бути цілком законні, контролюючі органи іноді все ж приймають рішення щодо звернення до суду з адміністративним позовом до суб’єкта господарювання про зобов’язання припинити дії, які перешкоджають здійсненню державного
нагляду (контролю) уповноваженими особами Державної екологічної інспекції.

І тут є один цікавий факт, який розглянемо на прикладі…

СУДОВА СПРАВА

Державна екологічна інспекція (далі — позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до «Підприємства» (далі — відповідач) про зобов’язання допустити державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища до проведення
планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити
повністю з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних
управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих
повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За приписами п. 5 частини другої ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних
судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою ст. 6 КАС України суб’єкти владних повноважень мають
право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та
законами України.

Відповідно до положень частини четвертої статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами
владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом
суб’єкта владних повноважень: про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або
всієї діяльності об’єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання
громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про
обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з пунктами 5, 8, 9 частини 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 р. № 275 (далі — Положення), Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань звертається до суду із позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності підприємств і об’єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин; пред’являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що суб’єкт владних повноважень (як позивач) може звернутися до суду з позовом про застосування до суб’єкта господарювання заходів реагування щодо державного нагляду (контролю) лише у випадках, передбачених законом. Отже, законодавством передбачено право органу державного нагляду (контролю) на звернення до суду з позовом, проте не у будь-якому випадку, а з підстав
усунення виявлених, за результатами перевірки, порушень. Натомість, права звернення
до суду з позовом про зобов’язання суб’єкта господарювання допустити посадових осіб
органу державного нагляду до проведення перевірки, не передбачено.

Зараз, мабуть, багато керівників підприємств потерли руки й вирішили, що недопуск перевіряючих — це як ліки проти всіх хвороб. Однак це не так!

Адже Державна екологічна інспекція має шляхи подолання цього законодавчого бар’єра (ці кроки розголошувати ми не будемо).

Все має бути законно — як з боку бізнесу, так і з боку органу державного нагляду. Пора відходити від «домовлянь».

Чим обізнанішим буде підприємство, тим грамотнішим доведеться бути інспектору. І це — добре.

Матеріал підготувала Марина Тимошенко, експерт журналу,
еколог ПрАТ Дніпропетровський комбінат харчових концентратів»

Джерело: журнал «Екологія підприємства»  № 11, 2018

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини з екології на нашій сторінці в Facebook та каналі в Telegram

Читайте також:

Розсилка новин

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»

ecolog-ua.com

Дякую,
не показуйте мені це!