Отримувати новини

Статті

Повернутися до переліку cтатей
ЕКОтрансформація

Екомодернізація комунальної сфери: неможливе можливо? На прикладі масштабної модернізації Житомирського водоканалу

Інтерв’ю з директором КП «Житомирводоканал» Андрієм Нікітіним

Головне в публікації:

  • Про екопроекти КП «Житомирводоканал»–2018
  • Перелік складових, які необхідні, щоб отримати кредити
  • Де взяти комунальному підприємству кошти на модернізацію
  • Які екоінновації впроваджуються підприємством вже зараз

Про екопроекти КП «Житомирводоканал»–2018

В Житомирі до 2020 року планується втілити 3 масштабних проекти реконструкцій за кошти кредиту від Світового банку. Необхідність реконструкцій систем диктується потребою заміни старого обладнання, яке не виконує покладені на нього функції, та технологій, які відстають від вимог часу на понад 30 років. Усі три проекти будуть реалізовуватися одночасно.

Розпочнемо з історії «Житомирводоканалу». З якими проблемами комунальне підприємство зіштовхнулося до моменту екомодернізації?

А. Н. Підприємству «Житомирський водоканал» у грудні 2018 року виповнюється 120 років. Це одне з найстаріших підприємств нашої країни. Якщо подивитися на історію нашого підприємства, то, на превеликий жаль, ми лише наздоганяли розвиток міської інфраструктури, ніколи не випереджали, ніколи не йшли нога в ногу. Тобто спочатку будувалося житло, заводи, а потім розбудовувалась водопровідно-каналізаційна структура.

Найбільший період, з якого починалося будівництво «Житомирводоканалу» — це 50–70-ті роки минулого сторіччя. Багато об’єктів було побудовано у 80-их роках. Потім почався великий період застою підприємства, коли тільки експлуатувалося те, що було побудовано — без жодних вкладень. Лише частково мінімально було щось розбудовано, але на сьогодні найбільшою проблемою є те, що у водоканалу мережі та інфраструктурні об’єкти на 80 % уже зношені.

Розпочнемо з трьох сегментів, які я для себе особисто відокремлюю в екологічному питанні.

Перший сегмент — це повітря, адже важливо, чим ми дихаємо; другий сегмент — це питна вода, третій — сміття: це стосується твердих побутових відходів, адже сміття також дуже сильно впливає на довкілля. В цьому напрямку й будемо працювати.

На сьогодні ми маємо велику можливість змінити цю ситуацію, наші технології й наші мережі привести у відповідність із часом, у якому ми існуємо. Це буде мати великий позитивний вплив на екологію.

Річка Тетерів є джерелом, з якого ми беремо воду, очищаємо її і подаємо мешканцям — нашим споживачам. Після цього ми приймаємо від них стічні води, транспортуємо на очисні споруди, очищаємо і повертаємо в ту саму річку Тетерів. І ці чинники — як сам водозабір, так і скид очищеної води в річку, а також видалення мулу — це три основні напрямки, що впливають на якість води.

Також є ще один фактор впливу, на який, на жаль, не дуже звертають увагу в Україні, а ось в Європі це є нормальна тенденція — обраховувати споживання електроенергії стосовно викидів СО2.

То що ми маємо робити? Ми маємо зменшувати споживання електроенергії, модернізувавши наші об’єкти, зменшувати втрати води, адже це один з головних чинників зменшення споживання електроенергії, що дозволить нашим електростанціям почати зменшувати викиди СО2 від того ж самого вугілля, газу.

Наша річка, як і більшість річок у нашій країні, перебуває зараз у доволі поганому стані, адже спочатку вона була зарегульована побудованими над нею дамбами, щоб створити водосховища. Наступним кроком за радянських часів було регулярне очищення дна водосховищ та річок від мулу. Проте багато років поспіль це вже не робиться, земснаряди не працюють, на дні накопичується мул. І чим більше мулу накопичується, тим менше стає води, тим більше вона прогрівається, що пришвидшує відмирання фітопланктону. Це дуже впливає на якість питної води, а відповідно впливає на стан здоров’я людей і на довкілля.

Що ми маємо робити в цьому напрямку? Звісно, в країні має бути програма з очищення річища річок, має бути ще одна програма, спрямована на заборону чи обмеження використання миючих засобів з вмістом фосфатів, які інтенсифікують процес проростання синьо-зелених водоростей. Це головні компоненти. І якщо ми вирішимо це питання, нам вже буде набагато простіше впоратися з питанням очищення води.

Наступним кроком, не тільки на Житомирському водоканалі, а й на всіх водоканалах України, має бути правильна водопідготовка, щоб довести якість води до українських і європейських стандартів.

Розкажіть детальніше про всі три проекти реконструкції

А. Н. Це комплекс ОСК № 2, який колись належав заводу «Хімволокно». Чому саме ця площадка стала об’єктом будівництва?

Цей об’єкт знаходиться за межею міста та при подальшій експлуатації комплекс очисних споруд не спричинятиме дискомфорту мешканцям міста. Крім того, площадка ОСК № 2 достатньо велика, і після завершення її реконструкції дозволить звести там завод з виробництва електроенергії з біогазу, який видобувають із переробки мулу на очисних спорудах.

Реконструкцією очисних споруд ми вирішуємо одразу декілька проблем:

  • якісного очищення стічних вод,
  • видалення фосфатів,
  • економії електроенергії,
  • економії бюджетних коштів шляхом створення однієї сучасної та великої очисної системи замість двох застарілих.

 

Фактично, це будівництво нового очисного комплексу, адже наявний не в змозі очистити воду з річки Тетерів. Саме це стає причиною поганої якості води у помешканнях житомирян. Після реконструкції вода з-під крана стане значно якіснішою, адже технології, які застосовуватимуться на цьому очисному комплексі, стануть унікальними не тільки для Житомира, але й для всієї України. Потужність очисних споруд води після реконструкції становитиме 75 тис. м3 на добу.
У рамках цього проекту буде замінено 10 км водогінних мереж великого діаметра. Цей же проект передбачає заміну дюкерних переходів (труб, які знаходяться під річкою і зазнають найбільших втрат води).
Зверніть увагу!
Реконструкція дюкерів — найскладніша та найкоштовніша частина проекту. Адже для заміни дюкерів висуваються підвищені вимоги до матеріалів, а сама робота повинна виконуватися спеціалістами високого рівня.

Вперше в Україні буде зроблено саме таку реконструкцію. Досвід якої країни використовує «Житомирводоканал»?

А. Н. Це досвід Європейського Союзу. У нас по контракту консультантом з будівництва очисних споруд води був фахівець з Іспанії. Ми використовуємо французьку модель технології очистки води. Саме ця технологія безпосередньо призначена для очищення води з річок, в яких є проблеми замулення.

Австрійські та німецькі експерти допомогли нам при розробці концептуального проекту та підготовці до тендера з очисних споруд каналізації. Тут ми використовували німецький стандарт АТВ 131, адже, на мою думку, українські стандарти не достатньо досконалі, щоб забезпечити якісне очищення стічних вод щодо таких компонентів, як фосфати та азот, та достатню енергоефективність. Тому ми першими в Україні побудуємо такі якісні очисні споруди в Житомирі.

Тобто на такому обладнанні працюють у Європі?

А. Н. Це не тільки обладнання, це комплекс форм резервуарів, це форми контролю якості, лабораторні аналізи, обладнання моніторингу і керування віддаленими об’єктами.

Де ж взяти комунальному підприємству кошти на подібну модернізацію?

А. Н. Визначимо основних інвесторів у нашій країні: їх чотири. На нашому ринку працює Міжнародний банк реконструкції і розвитку (основна кредитна установа Світового банку), Європейський банк реконструкції та розвитку, Європейський інвестиційний банк та Німецький державний банк розвитку (KfW).

З вашого досвіду: назвіть перелік тих складових, які необхідні, щоб отримати кредити.

А. Н. Найбільш реальний інвестор — це Світовий банк. Ми працюємо з ним та знаємо, як краще з ним працювати, як зручно це робити. Раніше було по-іншому: Міністерство збирало заявки та відсилало їх до Світового банку. Зараз це відбувається через Асоціацію «Укрводоканалекологія», яка збирає заявки і переправляє їх через Міністерство до Світового банку, який здійснює їх оцінку.

В Україні вже завершився перший проект розвитку міської інфраструктури, завдяки якому десять водоканалів відновили свою інфраструктуру. Зараз триває наступний, в рамках якого вже дванадцять водоканалів, включно з «Житомирводоканалом», відновлюють свою інфраструктуру. Можна вже анонсувати, що незабаром відбудеться третій проект розвитку міської інфраструктури, для участі у якому всі водоканали, які мали таке бажання, подали свої заявки.

Але ми маємо розуміти, що це п’ятисторонні субконтракти, в яких бере участь міська рада, водоканал, Міністерство регіонального розвитку, Національна комісія та Міністерство фінансів. Якщо початковий складний період пройти, то далі буде легше.

ЄБРР працює безпосередньо з містами, там не такі складні та важкі контракти. Банк KfW тільки розпочинає працювати, але, гадаю, вони дуже потужно запрацюють. Для досягнення результатів потрібно безпосередньо вести переговори з цими установами, з міськими головами.

Які екоінновації впроваджуються підприємством вже зараз?

А. Н. На Житомирському водоканалі в 80-х роках були побудовані очисні споруди, які були розраховані на доволі чисту воду з річки, а коли вода зіпсувалась, то очисні споруди стали неспроможними очистити воду, що призвело до великих проблем.

Коли в нас працювали іспанські експерти, то вони запропонували п’ять варіантів виходу з цієї ситуації. Кожен з цих варіанті містив модель очищення гідроорганіки, освітлювання, французьку технологію. На превеликий жаль, на сьогодні на «Житомирводоканалі» взагалі немає ніякого освітлювача. Він є на старій лінії, але 2/3 води, яку ми піднімаємо, не можна якісно очистити.

Також для знезараження і окислювання, як і на багатьох водоканалах в країні, ми поки що використовуємо хлор. Нещодавно в Україні була проблема з хлором, різні міста по-своєму виходили із ситуації. У нас однією зі складових будівництва нових очисних споруд є заміна хлору на дуже гарний і модерновий елемент — діоксид хлору, який масово використовується в Європі. Він не залишає у воді після себе майже ніяких негативних наслідків, він активніший і ефективніший, тому його потрібно менше він має більш пролонговану дію. Якщо ви колись проганяли воду через активоване вугілля, то знаєте, наскільки вона стає смачнішою і приємною для вживання. Тобто це необхідний компонент.

Є ще одна проблема: всі водоканали, які беруть воду з річки, потім повертають назад до річки промивну воду з мулом, але це не модель роботи європейського водоканалу. Ми маємо взагалі не скидати ніякої води, всю воду — в технологію, а мул має зневоднюватися і використовуватися, як добриво.

В які терміни має бути завершена реконструкція?

А. Н. Введення в експлуатацію двох об’єктів очисних споруд — води та каналізації плануємо на жовтень 2020 року, а в 2019 році ми маємо закінчити реконструкцію мереж, та як показує практика інших міст — завершимо швидше.

Ви озвучили перспективу будівництва біоенергетичної установки. Коли планується втілення цієї ідеї?

А. Н. Так, справді, на нашому підприємстві є проект будівництва біогазу на наших очисних спорудах, яким ми перекриємо 85 % споживання електроенергії. Зараз двома площадками очисних споруд ми споживаємо 45 000 кВт на добу — це дуже великий обсяг електроенергії. Після реконструкції ми будемо споживати 15,5 тис. кВт/ добу, тобто майже втричі менше. А якщо ми запустимо біогазовий комплекс, то взагалі матимемо невеличку потребу в декілька тисяч кВт. Іншими словами — ми робимо суттєві кроки у бік зниження енергоспоживання і зменшення впливу СО2 на довкілля. Проект біогазової установки нам мають віддати на початку 2019 року. Заявку до Світового банку ми вже подали. Підготовка таких проектів займає не менше ніж 1,5 роки, адже потрібно підготувати тендерну документацію, погодити це зі Світовим банком, все це займає, як я зазначив, півтора року. Ще саме будівництво займе 2 роки; тож у результаті вийде не менше 5 років.

Джерело: журнал «Екологія підприємства»  № 12

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини з екології на нашій сторінці в Facebook та каналі в Telegram

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини з екології на нашій сторінці в Facebook та каналі в Telegram

Читайте також:

Розсилка новин

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»

ecolog-ua.com

Дякую,
не показуйте мені це!