Проект групи компаній «МЕДІА-ПРО»
Отримувати новини

Статті

Повернутися до переліку cтатей
Управління відходами

Паспортизація відходів: дві сторони медалі

Головне в публікації:

  • Законодавче регулювання державного обліку та паспортизації відходів в Україні
  • Для кого є обов’язковим застосування стандартів, кодексів усталеної практики
  • Проблематика питання: про технічний паспорт віходів
  • Якими мають бути дії підприємства при складанні паспорта відходів?

Як законодавчо врегульовано державний облік та паспортизацію відходів в Україні

Державному обліку та паспортизації підлягають в обов’язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України, і на які поширюється дія Закону України «Про відходи» від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР (далі — Закон України «Про відходи»). Державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1999 № 2034 «Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів» (далі — Постанова), паспортизація відходів — процес послідовного збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, їх походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх
вимірювання і контролю, а також про технології їх збирання, перевезення,
зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Згідно з пунктом 9 згаданої Постанови паспортизація відходів ведеться підприємствами з метою їх вичерпної ідентифікації та визначення оптимальних шляхів поводження з ними.

Паспортизація відходів передбачає складення і ведення:

  • паспортів відходів;
  • паспортів місць видалення відходів;
  • реєстрових карт об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 «Класифікатор відходів» та номенклатури відходів.

Форми паспортів відходів та інструкції щодо їх ведення розробляються Мінприроди за
участю інших зацікавлених центральних органів виконавчої влади й затверджуються ним
за погодженням з МОЗ.
У зв’язку з цим як у контролюючого органу, так і у суб’єкта господарювання виникає питання щодо необхідності складення паспорта відходів.

Проблематика

На сьогодні відсутні затверджені Мінприроди за участю інших зацікавлених центральних органів виконавчої влади та погоджені з МОЗ форми паспортів відходів та інструкції щодо їх заповнення.
Як наслідок — підприємства не мають змоги виконати вимоги ст. 26 Закону України «Про відходи» та Постанови.

На сьогодні нормативним документом щодо заповнення та затвердження технічного паспорта відходу є ДСТУ 2195-99 (ГОСТ 17.9.0.2-99) «ТЕХНІЧНИЙ ПАСПОРТ ВІДХОДУ. Склад, вміст, виклад і правила внесення змін», затверджений Наказом Держстандарту України від 08.09.1999 № 167 та введений в дію наказом Держстандарту України від 03.02.2000 № 97
(на заміну ДСТУ 2195-93 (ГОСТ 17.0.0.05-93)).

Паспорт відходів у складі ДСТУ 4462.3.01:2006 «Охорона природи. ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ. Порядок здійс нення операцій» був розроблений у 2008 році як Додаток Б «Паспорт відходів підприємства та інструкція по його заповненню».

Виходячи з положень Закону «Про стандартизацію», стандарт — це нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері

Встановлено, що у сфері господарювання застосовуються технічні регламенти, стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови.

Застосування стандартів, кодексів усталеної практики чи їх окремих положень є обов’язковим для:

  • суб’єктів господарювання, якщо обов’язковість застосування стандартів чи кодексів усталеної практики установлено нормативно-правовими актами;
  • учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти чи кодекси усталеної практики;
  • виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні.

У разі виготовлення продукції на експорт, якщо угодою (контрактом) визначено інші вимоги, ніж ті, що встановлено технічними регламентами, дозволяється застосування положень угоди (контракту), якщо вони не суперечать законодавству України в частині вимог до процесу виготовлення продукції, її зберігання та транспортування на території України.

Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про стандартизацію» передбачено, що державна політика у сфері стандартизації базується на збалансованому застосуванні принципу добровільного застосування національних стандартів та кодексів усталеної практики, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами, та ст. 16, 23 цього закону регламентовано, що стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, прийняті підприємствами,
установами та організаціями, застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов’язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.

ВАЖЛИВО! Якщо підприємство не визначило для себе обов’язковість дотримання ДСТУ
4462.3.01:2006, складання паспорта відходів для нього не є обов’язковим. Більше того, у підприємства відсутня можливість у межах правового поля виконати вимогу Закону України «Про відходи», а у контролюючого органу відсутнє право вимагати складання паспорта відходу.

Окрема думка

У контексті необхідності складання паспорта відходів Мінприроди в консультації від 08 травня 2017 зазначило, що паспорти відходів розробляються на відходи, для яких не знайдено оптимальні шляхи утилізації або видалення. Щодо відходів, які приймаються спеціалізованими підприємствами на утилізацію чи знешкодження, або твердих
побутових відходів, то шляхи поводження з ними вже визначені. Тобто, необхідність складання паспорта відходу відсутня.

Інша сторона «медалі»

Якщо залишити неврегульованість чинного законодавства України у сфері поводження з відходами, складання паспорта відходів, крім визначення їх небезпечних фізико-хімічних властивостей, має і економічні переваги для підприємства.
Зокрема, це можливість визначити:

  • походження відходів, відповідність їх утворення встановленим нормам, що в цілому характеризує рентабельність, ресурсоефективність виробництва;
  • динаміку утворення відходів по роках, у розрізі всього підприємства чи окремої його дільниці; у розрізі виготовленої продукції, наданих послуг, тощо;
  • інформацію про відходи як про вторинну сировину і поводження з ними; відношення кількості відходів як вторинної сировини до загальної кількості відходів;
  • інформацію про можливість використання (утилізації) відходів як енергетичних ресурсів;
  • можливу ресурсну придатність відходів у якості будівельної, кормової чи іншої виробничої сировини (матеріалу).

Отже, підприємству економічно доцільно з’ясувати вказані питання, а отже, і скласти паспорт відходу.


Матеріал підготувала:
Людмила Хоміч, член редакційної ради, експерт журналу «Екологія підприємства»

Джерело: журнал «Екологія підприємства» № 09, 2018

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини з екології на нашій сторінці в Facebook та каналі в Telegram

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини з екології на нашій сторінці в Facebook та каналі в Telegram

Розсилка новин

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»

ecolog-ua.com

Дякую,
не показуйте мені це!