Проект групи компаній «МЕДІА-ПРО»
Отримувати новини

Статті

Повернутися до переліку cтатей
Академія еколога

Тара: усе, що повинен знати еколог. Аспекти поводження

  • Нормативне регулювання поводження з тарою
  • Тара й упаковка. Різновиди тари
  • Вимоги щодо поводження з тарою
  • Тара як відходи та як вторинні матеріальні ресурси
  • Оцінка відповідності пакування та відходів пакування (модулі Aa та F)
  • Що передбачає порушення вимог щодо поводження з тарою в екологічному аспекті

Швидкий розвиток пакувальної індустрії, прагнення виробників виготовляти конкурентоспроможну продукцію в сучасній упаковці, масове ввезення упакованої продукції і таропакувальних матеріалів з-за кордону в Україну актуалізують питання щодо поводження з тарою.

Елементи системи поводження з тарою як відходами в Україні наявні як для виробника продукції, після споживання якої утворюється тара, так і для споживача. Маємо на меті розібратися з особливостями поводження з тарою в Україні.


ДОВІДКА!

У кожній розвиненій країні діє система з перероблення й утилізації використаної тари та пакувальних матеріалів, у ряді країн прийняті й успішно діють спеціальні національні програми: у Бельгії — Fost Plus, у Данії — Аctio№ Pla№ for West a№d Recycli№g 1993–97, у Німеччині — Gru№e Pu№kt, в Австрії — АRА, у Франції — Eco-Embballages, в Іспанії — Рu№to Eko-Embfilges, у Польщі — BIS System.

Лідерами з перероблення та вторинного використання відходів упаковки є Німеччина (переробляється понад 70 % відходів), Нідерланди (65 %) та Австрія (60 % ).


Нормативне регулювання поводження з тарою регламентоване:

  • Законом України «Про відходи» від 5 березня 1998 р. № 187/98-ВР.
  • Порядком збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 02 жовтня 2001 р. № 224.
  • Правилами застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання на Україні, затверджених наказом Міндержресурсів України від 16 червня 1992 р. № 15.
  • Технічним регламентом з підтвердження відповідності пакування (пакувальних матеріалів) та відходів пакування, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 24 грудня 2004 р. № 289.

З аналізу вказаних нормативних актів випливає: тара — це основний елемент упаковки, що є виробом для розміщення товару. У свою чергу, упаковка — це технічний засіб або комплекс засобів із розміщеним у ньому товаром, що забезпечує його захист від пошкоджень і втрат у процесі транспортування, зберігання та продажу, а навколишнє середовище — від забруднень.

Різновиди тари наведено на рисунку.

Отже, тара може бути як відходами, так і вторинними матеріальними ресурсами (багатооборотною тарою). Залежно від статусу суб’єкта господарювання як споживача продукції чи її виробника, наявні різні вимоги щодо поводження з тарою, основні з яких наведено у таблиці.

Модуль Aa
1) Виробник або вповноважена ним особа складає декларацію про відповідність та проставляє національний знак відповідності на виріб, ярлик або супроводжувальну документацію.
2) Виробник або вповноважена ним особа складає технічну документацію, що дає змогу оцінити відповідність пакування та відходів пакування вимогам Технічного регламенту.

Технічна документація охоплює:

  • загальний опис пакування та відходів пакування;
  • тип та вид пакування та відходів пакування, дані про їхнє виготовлення тощо;
  • описи й пояснення щодо функціонування пакування та відходів пакування;
  • протоколи випробувань, за допомогою яких виробник підтверджує відповідність зразків пакування та відходів пакування вимогам національних стандартів з офіційно опублікованої інформації уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності переліку національних стандартів;
  • перелік використаних національних стандартів;
  • адреси місць виготовлення та зберігання пакування та відходів пакування;
  • копію декларації про відповідність.

3) Виробник або уповноважена ним особа — резидент України разом із технічною документацією зберігає копію декларації про відповідність протягом 10 років після виготовлення останнього виробу й надає їх на вимогу визначеним законодавством органам виконавчої влади.
4) За відсутності виробника або уповноваженої ним особи — резидента України технічну документацію та копію декларації про відповідність зберігає особа, яка ввела пакування та відходи пакування в обіг.
5) Обраний виробником або уповноваженою ним особою — резидентом України уповноважений орган перевіряє пакування та відходи пакування на відповідність вимогам Технічного регламенту. Зразок кінцевої продукції повинен бути досліджений і випробуваний на відповідність національним стандартам, зазначеним у Технічному регламенті.
6) Виробник повинен проставляти на пакуванні (або супроводжувальній документації) ідентифікаційний номер обраного ним уповноваженого органу.
7) Виробник повинен ужити заходів, щоб виробничий процес забезпечував відповідність виготовленого пакування технічній документації та вимогам Технічного регламенту.

Модуль F
1) Виробник або уповноважена ним особа перевіряє і засвідчує, що продукція відповідає вимогам Технічного регламенту.
2) Виробник або уповноважена ним особа складає декларацію про відповідність та проставляє на кожному виробі національний знак відповідності, ярлик або надає супроводжувальну документацію. Виробник або уповноважена ним особа зберігає копію декларації про відповідність протягом 10 років після виготовлення останнього виробу.
3) Виробник або уповноважена ним особа складає технічну документацію згідно з модулем Аа, зберігає її протягом 10 років після виготовлення останнього зразка та надає на вимогу визначеним законодавством органам виконавчої влади для перевірки.
4) За відсутності виробника або уповноваженої ним особи технічну документацію та копію декларації про відповідність зберігає особа, яка ввела пакування та відходи пакування в обіг.
5) Виробник повинен ужити заходів, щоб виробничий процес забезпечував відповідність пакування та відходів пакування вимогам Технічного регламенту.
6) Уповноважений орган проводить за вибором виробника дослідження і випробування продукції із застосуванням статистичних методів. Статистичну перевірку проводять у такому порядку:

  • виробник надає уповноваженому органу для перевірки продукцію у вигляді однорідних партій і вживає заходів щодо забезпечення однорідності кожної виробленої партії;
  • уповноважений орган робить випадкову вибірку виробів із кожної партії, досліджує і випробовує кожний відібраний виріб згідно з відповідним(ими) стандартом(ами) з переліку національних стандартів або проводить рівноцінні випробування для перевірки відповідності кожного такого виробу вимогам Технічного регламенту та приймає рішення щодо відповідності партії продукції, з якої було зроблено її вибірку, вимогам Технічного регламенту;
  • якщо партія продукції відповідає установленим вимогам, уповноважений орган проставляє або дає розпорядження виробнику щодо нанесення свого ідентифікаційного номера на кожний виріб із цієї партії, ярлик або супроводжувальну документацію і видає сертифікат відповідності на підставі проведених випробувань. Усі вироби з такої партії можуть бути розміщені на ринку, крім тих відібраних, що не відповідають установленим вимогам.

Якщо партія продукції не відповідає установленим вимогам, уповноважений орган або ЦОВВ уживає заходів згідно з законодавством для запобігання розміщенню цієї партії продукції на ринку. У разі неодноразового виявлення невідповідності партій установленим вимогам уповноважений орган може припинити статистичну перевірку й здійснити перевірку кожного виробу;

  • виробник або вповноважена ним особа надає в установленому законодавством порядку органам виконавчої влади або зацікавленим сторонам сертифікати відповідності.

Про порушення вимог щодо поводження з тарою в екологічному аспекті
Отже, як ми зазначали вище, елементи систем и поводження з тарою як відходами в Україні наявні. Проте чи забезпечує функціонування цього механізму держава?!

Наразі порушення вимог щодо поводження з тарою в екологічному аспекті передбачає адміністративну відповідальність згідно зі ст. 82 КУпАП «Порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення» у вигляді накладання на громадян штрафу від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян — суб’єктів підприємницької діяльності — від п’ят десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто максимум 1700 грн.

Така сума штрафних санкцій навряд чи мотивуватиме виробника продукції, після споживання якої утворюється тара, забезпечувати її приймання та утилізацію. Інших важелів держава, на жаль, не застосовує. За таких умов реалізація належного поводження з відходами тари й пакувальних матеріалів — це етична складова соціально відповідального бізнесу.

Матеріал підготувала:
Людмила Хоміч, член редакційної ради журналу

Джерело: журнал «ECOBUSINESS. Екологія підприємства»  № 12, 2018

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини з екології на нашій сторінці в Facebook та каналі в Telegram

Читайте також:

Розсилка новин

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»

ecolog-ua.com

Дякую,
не показуйте мені це!