Проект групи компаній «МЕДІА-ПРО»
Отримувати новини

Статті

Повернутися до переліку cтатей
Читайте в журналі

Викиди в атмосферу забруднюючих речовин: три робочі ситуації

Робоча ситуація 1

Що вважати джерелом викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря по об’єктах?

Під час перевірки підприємства Державною екологічною інспекцією були виявлені такі порушення:

З акта перевірки:

«Під час проведення перевірки виявлені джерела утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які відсутні в матеріалах інвентаризації стаціонарних джерел викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме:

Об’єкт «N» — відкритий майданчик складу сировини (виконуються операції з розвантаження та завантаження готових матеріалів (виробів) в автотранспорт).

Об’єкт «Х» — бетонозмішувач.

На об’єкті «N» — холодильне обладнання, яке було в ужитку, або його металеві елементи завозяться автомобілями підприємства або іншими перевізниками на відкритий майданчик. Для виконання робіт з регенерації холодильного обладнання завозяться матеріали (шпаклівка, ґрунтовка, фарба в металевих ємкостях, розчинник в скляній тарі, папір шліфувальний, круги відрізні та інше в картонних упаковках, фарба порошкова в поліетиленових пакетах в картонних коробках, паливно-мастильні матеріали в металевих або пластикових ємностях). Продукція — обладнання, яке було в ужитку, в упаковці вивозиться автотранспортом підприємства або найманим автотранспортом замовникам.

Щодо об’єкту «Х» — виконуються ремонтно-будівельні роботи на об’єктах.

На будівельний майданчик завозяться найманим автотранспортом сипучі матеріали (насипом пісок, щебінь, відсів). Портландцемент завозиться автотранспортом в упаковці виробника на склад, інші будівельні матеріали завозяться автотранспортом в пакувальній тарі. За потреби для виконання робіт виконується бетонна суміш та цементні розчини різної марки примусовими пересувними бетонозмішувачем та розчинозмішувачем. Стаціонарний бетонний вузол відсутній.

Відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на вищезазначені джерела утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням вимог ст. 10, частини 6 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Роз’яснення

Керуємося статтями 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» від 16 жовтня 1992 року № 2707-XII (далі — ЗУ «Про охорону атмосферного повітря») (на поле)

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу.

Відповідно до 1.14.5 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки  України від 10 лютого 1995 року № 7, стаціонарне джерело забруднення атмосфери  — підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Тобто для віднесення джерела до стаціонарного потрібні сукупно такі складові:

1. Джерело є підприємством, цехом, агрегатом, установкою або іншим нерухомим об’єктом.

2. Знаходження стаціонарного джерела у певному місці протягом певного часу (при цьому законодавець не визначає скільки саме часу — доба, місяць, рік). Відповідно до статті 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V принципом державного контролю передбачена презумпція правомірності діяльності суб’єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків суб’єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю). Аналогічне положення передбачене і частиною 7 статті 4 вказаного закону.

3. Здійснення таким джерелом викидів забруднюючих речовин в атмосферу.

Враховуючи викладене, факт здійснення відкритим майданчиком викидів забруднюючих речовин в атмосферу не доведено.

Більше того, матеріали інвентаризації вивчались уповноваженим державним органом як підстава надання дозволу на викиди, визнані достатніми, правомірними та належними.

Бетонозмішувач є пересувним джерелом і необхідність отримання на нього дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами не вимагається.

Робоча ситуація 2

Яка періодичність здійснення контролю транспортних засобів на вміст забруднюючих речовин в відпрацьованих газах (СО, СН, димність)?

На підприємстві обліковуються транспортні засоби з бензиновими двигунами, дизельними двигунами, автомобіль з газовим двигуном (перевозення обладнання, матеріалів, персоналу). Вантажопідіймачі та навантажувачі з дизельними двигунами здійснюють роботу як всередині приміщень, так і на відкритому майданчику.

Яка періодичність здійснення контролю вищеперерахованих засобів на вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах (СО, СН, димність)?

Роз’яснення

Перевіряючі в усному порядку здійснюють контроль 2 рази на рік.

Керуємося ДСТУ 4277:2004 та ДСТУ 4276:2004

Стандарт регламентує вимоги до контролю до вмісту СО,СН, димності у відпрацьованих газах автомобілів з двигунами, що працюють на бензині або газовому паливі. Зокрема, передбачена така періодичність контрольних замірів:

а) на підприємствах, які експлуатують та обслуговують автомобілі: під час технічного обслуговування, після ремонту чи регулювання агрегатів, систем і вузлів, що впливають на вміст оксиду вуглецю і вуглеводнів у відпрацьованих газах, під час вибіркових перевірянь автомобілів, а також на вимогу водіїв;
б) на підприємствах технічного обслуговування і ремонту автомобілів: під час технічного обслуговування автомобілів, після ремонту систем і вузлів, що впливають на вміст оксиду вуглецю і вуглеводнів у відпрацьованих газах, а також на вимогу власників автомобілів;
в) на підприємствах, які виготовляють двигуни і автомобілі: під час випробовування готової продукції;
г) під час сертифікаційних випробовувань та технічного нагляду за сертифікованою продукцією;
д) під час державних технічних оглядів автомобілів;
е) під час перевіряння автомобілів у дорожніх умовах.

Робоча ситуація 3

Чи можливе тимчасове припинення діяльності підприємства, пов’язане з експлуатацією джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (не з вини підприємства)?

Розроблена документація з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферу (звіт, матеріали, які обґрунтовують викиди і одержано дозвіл зі строком дії до 31.10.2016, 3 група).

У процесі виробництва виникла потреба в дооблікуванні стаціонарних джерел викиду. У момент дії дозволу (до 31.10.2016) підприємство 26.04.2016 уклало договір на розроблення документації з інвентаризації для дооблікування неврахованих джерел викиду. Новий звіт виконано виконавцем та зареєстровано Департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської ОДА (лист № 3-6305/0/261-17 від 06.10.2017). Виконано документи, які обґрунтовують в обсяги викидів для отримання дозволу та здано документи в ЦНАП (номер справи — № 301016-057955-223-01-2017 від 13.11.2017) з метою отримання дозволу. В зв’язку з тим, що виконавцем було надано недостатньо документів, матеріали повернено на доопрацювання. Таким чином,дозвіл до моменту перевірки не отримано. Перевірка екологічною інспекцією здійснювалася з 27.11.2017, тобто на час перевірки викиди від джерел здійснюються без дозволу. Надано адміністративний позов щодо тимчасового зупинення діяльності відповідача, пов’язаної з експлуатацією джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Вважаємо, що не з вини підприємства дозвіл не отримано в передбачений термін розробки документів.

Чи можливо в такій ситуації тимчасове припинення діяльності підприємства, яким чином можна змінити ситуацію, які можливі штрафні санкції?

Роз’яснення

Керуємося ст. 12 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря»

Господарська чи інші види діяльності, пов’язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Вказане рішення відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Кодексу адміністративного судочинства України приймається у судовому порядку.

При цьому, згідно з постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами, окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, під час розгляду адміністративних справ» від 6 березня 2008 року № 2 визначено критерії для рішення суб’єкта владних повноважень.

Зокрема:

1. Прийняття рішення, вчинення (невчинення) дій розумно (розсудливо). Під нерозсудливими (інакше — безглуздими, ірраціональними) рішеннями, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень можна розуміти такі, яких жоден суб’єкт владних повноважень не міг би допустити, діючи відповідно до здорового глузду та обов’язків, покладених на нього законом. Нерозсудливими слід вважати також рішення, дії, бездіяльність, що є неприпустимими з погляду законів логіки та загальноприйнятих моральних стандартів.

2. Прийняття рішень, вчинення дій пропорційно, зокрема з дотриманням належного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення (дії), — цей критерій відображає принцип пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийняті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб’єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.

Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що:

  • здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, яких заплановано досягти;
  • якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження мають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей;
  • несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб’єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;
  • для досягнення суспільно корисних цілей необхідно обирати найменш «шкідливі» засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Враховуючи викладене, пропонуємо заперечувати позовні вимоги інспекції та обґрунтувати свою позицію у суді тим, що підприємство перебуває на стадії отримання дозволу на викиди та тим, що рішення про при зупинку діяльності не відповідає принципу розумності та пропорційності рішення.

Що стосується штрафних санкцій.

Керуємося статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» статтею 33 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря»

Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

За здійснення викидів без дозволу передбачена адміністративна відповідальність за статтею 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів» у сумі 85 грн.

Відповідно до частини 4 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Відповідно до статті 34 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря» шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Порядок здійснення розрахунку шкоди регламентовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Статтею 241 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров’я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля, що караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.

Консультації надано експертом журналу «Екологія підприємства», практиком-екологом, Л. Хоміч

Cтаття з № 5, 2018 журналу «Екологія підприємства»

Джерело: журнал «Екологія підприємства» № 5, 2018

Придбати електронний журнал «Екологія підприємства»
Придбати вигідний комплект видань
Свіжий номер журналу

Розсилка новин