Щодо необхідності реформування механізму використання екоподатку

Громадська професійна резолюція з охорони навколишнього середовища та екологічного розвитку бізнесу в Україні — підсумковий документ ECOFORUM, що крокує містами України у 2019 році.

Нагадаємо, організаторами виступили журнал «ЕCOBUSINESS. Екологія підприємства» та Professional Association of Ecologists of Ukraine (Професійна асоціація екологів України).

Після кожного із 5 заходів 2019 року резолюція акумулює ініціативи і пропозиції учасників екологічної діяльності щодо вдосконалення законодавства та державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Резолюція консолідує відгуки, пропозиції та коментарі суспільства про практичні питання реалізації державної екологічної політики на загальнодержавному і регіональному рівнях.

Резолюція 1

У межах євроінтеграції Україна має виконати низку зобов’язань перед ЄС у питаннях посилення захисту навколишнього середовища та поступового скорочення шкідливих викидів.

Разом з тим головною проблемою впровадження природозахисних заходів є відсутність належної фінансової підтримки з боку держави. Практика використання екоподатку свідчить про те, що накопичення екологічного податку в бюджеті є вкрай неефективним, а кошти, отримані державною від сплати екоподатку, розчиняються в бюджеті та не використовуються за цільовим призначенням.

Через це екологічний податок не виконує в Україні своєї ролі, він не фінансує природоохоронних заходів, а підприємства — платники екоподатку не мають стимулу для екологічної модернізації, оскільки сплата податку і витрати на екологічну модернізацію є для них великим фінансовим навантаженням.

Відтак у цій сфері гостро назріла необхідність реформування механізму використання податку, а також створення стимулюючих факторів для платників податку.

Під час проведення ЕCOFORUM–2019 від Professional Association of Ecologists of Ukraine (PAEU) у м. Києві 22 квітня 2019 року була запропонована та обговорена кардинально нова концепція використання коштів екологічного податку на екологічні потреби виробничих підприємств, яка може позитивно відобразитись на впровадженні природозахисних заходів в Україні.

В ECOFORUM-і взяли участь 176 делегатів, представники законодавчих і виконавчих органів влади, керівники та менеджери провідних компаній вітчизняної екології, провідні експерти громадських об’єднань і наукових організацій, а також 22 представники ЗМІ.

Новий підхід передбачає дуже простий, швидкий і незабюрократизовний механізм використання екологічного податку. Пропонується надати підприємствам право використання до 70% суми нарахованих коштів екологічного податку на компенсацію витрат із проведених природоохоронних заходів. Так, підприємства, які своєю діяльністю справляють негативний вплив на довкілля, як і раніше, повинні будуть звертатися до Мінприроди для отримання висновків і рекомендацій з оцінки впливу на довкілля задля усунення негативного впливу. Погоджені Мінприроди проекти з природоохоронних заходів будуть виконуватись підприємствами, після чого, в наступних періодах, підприємства зможуть знижувати нарахований екоподаток (але не більше ніж 70%) на суму понесених витрат на екологічні заходи.

Таким чином, екологічний ефект може бути досягнутий швидше й ефективніше, оскільки запропонований спосіб компенсування витрат на природоохоронні заходи є дуже зручним для підприємств. Перевагою концепції є прозорий і вже працюючий механізм визначення переліку природоохоронних заходів Мінекології. Крім того, позитивним аспектом є відсутність необхідності мандрування частини коштів екологічного податку до держбюджету і назад, і, як результат — економія часу та відсутність бюрократичних перешкод.

Що стосується решти коштів, пропонується спрямувати 45% коштів від екоподатку, які зараз потрапляють у загальний фонд Державного бюджету, до його спеціального фонду. У подальшому ці кошти будуть спрямовуватись Міністерством екології та природних ресурсів виключно на природоохоронні цілі. Таким чином екологічному податку буде повернуто статус цільового.

Очікується, що в такий спосіб справді буде реалізована суть екологічного податку — його використання за цільовим призначенням, в результаті чого має зменшуватись або нівелюватись негативний вплив на екологію.

До запропоновано підходу було висловлено ще аргументи. Зокрема, зменшити негативний вплив на довкілля можуть лише об’єкти, які цей вплив справляють — великі промислові підприємства. А спосіб його зменшення тільки один — екологічна модернізація. Тож необхідно не просто невпинно збільшувати екологічний податок, а й стимулювати підприємства інвестувати в екологічні заходи. На зміну фіскального принципу «Забруднювач платить!» має прийти стимулюючий принцип «Забруднювач інвестує!».

Щоб реалізувати такий підхід, необхідно дати змогу промисловим підприємствам зменшувати платежі з екологічного податку на суму зроблених екологічних інвестицій. Певна річ, надходження до бюджету скорочуватимуться, але одночасно скорочуватимуться й видатки бюджету на боротьбу з наслідками промислових забруднень, оскільки усуватимуться їх причини. А найголовніше — проведення екологічної модернізації автоматично запускає всі економічні процеси, тому що потрібно спроектувати природоохоронне обладнання для модернізації (робота для інженерів), налагодити його виробництво (робота для машинобудівників), побудувати споруди та змонтувати агрегати (робота для будівельників) і підтримувати необхідні режими експлуатації (робота для промисловців).

Такий підхід не є українським винаходом. Аналогічні механізми діяли й діють у багатьох європейських країнах, де впроваджують екологічну модернізацію. Навіть у наших найближчих сусідів, Республіці Білорусь, законодавство передбачає зменшення екологічного податку на суму екологічних витрат.

У розрізі питання запропоновано механізм компенсації частини кредиту на проведення підприємствами енергоефективних заходів. Таку компенсацію зможе отримати підприємство, що веде беззбиткову діяльність, та яке проведе енергоаудит чи запровадить енергоменеджмент. Це потрібно для того, щоб визначити найдоцільніші для підприємства заходи щодо зменшення обсягів споживання енергії та викидів парникових газів.

Для різних за розміром підприємств встановлюватиметься відповідний відсоток відшкодування: для малих — 50%, середніх — 40%, великих — 30%, та граничні суми відшкодування: для малих —1 млн грн; середніх — 2,5 млн грн; великих — 5 млн грн.

Такий підхід є прозорим і саморегульованим. Він не потребує втручання державних органів на етапі прийняття рішення про надання кредиту й вибору заходів і дасть змогу ефективно витрачати державні кошти для досягнення мети Паризької угоди — зменшення викидів парникових газів.

Зазначена концепція має загальну підтримку, хоч і отримала низку зауважень та доповнень, тому вважаємо за доцільне взяти запропонований підхід за основу при здійсненні подальшого реформування екологічного податку, беручи до уваги висловлені під час проведеного обговорення зауваження.

Відповідь від Мінекономрозвитку України щодо екологічного податку

Джерело: журнал «ECOBUSINESS. Екологія підприємства»