Платформа рішень
для менеджерів природоохоронної
діяльності

Новини

Повернутися до переліку новин

Все, що потрібно знати про екологічне оподаткування

Екологічний податок — це загальнодержавний обов’язковий платіж.

Існування екологічного податку зумовлено необхідністю часткової компенсації негативного впливу на довкілля різного роду шкідливих та небезпечних факторів, що виникають у процесі господарської діяльності суб’єктів. У зв’язку з тим, що такий вплив є об’єктивно неминучим, передбачено економічне стимулювання суб’єктів господарювання до скорочення забруднення навколишнього середовища.

Одним з дієвих економічних інструментів екологічної політики, що дає змогу вирішувати нагальні питання, а також стимулювати скорочення обсягів викидів забруднюючих речовин і формувати у забруднювачів більш свідоме ставлення до природних ресурсів, є екологічні податки.

Екологічні податки — це доволі молодий інструмент (на відміну наприклад від податку на товарообіг).

З історії

Вперше ідея екологічного оподаткування з’явилася у економіста А. К. Пігу, десь у 1920 році, який запропонував впливати на поведінку винних у забрудненні довкілля шляхом податків, і стимулювати природоохоронну діяльність шляхом певних дотацій. Необхідність застосування екологічних податків була зафіксована у Програмі дій ЕС з охорони довкілля 1973 р і пов’язувалась з принципом «забруднювач платить».

На практиці першими екоподатки почали застосовувати скандинавські країни у 80-ті роки 20 ст. Десь у цей же період у країнах Європи галузь охорони довкілля почала переходити від командно-адміністративних методів управління до економічних.

У 1992 році до цього процесу долучилася й Україна. Введення цих платежів обґрунтовувалося необхідністю акумулювати кошти для заміщення використаних природних ресурсів і відновлення первозданного виду природи. Але відрахування до спеціальних фондів охорони навколишнього природного середовища підприємства почали здійснювати лише з 2006 року.

Це цікаво!

До прийняття Податкового кодексу України (далі — ПКУ) у 2011 році екологічні податки у нас в країні називалися зборами за забруднення навколишнього природного середовища. У 2006–2012 рр. частка платежів за ресурси становила менше 5 %, а частка екологічного податку не перевищувала 1 %.

Розглянемо головні питання, що стосуються екологічного податку.

Куди спрямовується екологічний податок?

Відповідь: Кошти від екологічного податку спрямовуються через спеціальні фонди на місцевому рівні виключно на цілі для фінансування, здійснення програм та заходів природоохоронного значення та ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, заходів для зниження негативного впливу забруднення навколишнього природного середовища на відповідних територіях та усунення його шкоди на здоров’я населення.

Хто є платником екологічного податку за викиди забруднюючих речовин стаціонарним джерелом?

Стаття 240 ПКУ Це підприємства, юрособи, установи й організації тощо, діяльність яких пов’язана з природокористуванням. Тобто відбуваються викиди в атмосферне повітря, скиди у водойми, розміщення відходів.

Відповідь: Майже всі підприємства, всі юрособи, включаючи навіть невеличкі крамниці з окремою котельнею, будуть платниками екологічного податку.

Доволі часто підприємці самостійно визначають відсутність викидів чи скидів і вирішують, що вони не є забруднювачами і відповідно платниками податку.

Керівникам підприємств та організацій варто у такому випадку звернутися до визначень

Забруднювач— будь-який фізичний чинник, хімічна речовина або біологічний вид, який потрапляє в навколишнє середовище або виникає в ньому в кількості, більшій за звичайну, і викликає забруднення середовища.
Найчастіше такі виникають питання саме у невеликих організацій, які мають у користуванні опалювальну систему — котел.

У разі утворення забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря при згоранні палива (газу, мазуту тощо), яке використовується для роботи автономної системи опалення (котла), платником екологічного податку за викиди стаціонарними джерелами забруднення є суб’єкт господарювання (орендодавець — юрособа або фізособа-підприємець) — власник автономної системи опалення (котла), яка використовується для опалення будівлі, в тому числі коли в одній будівлі знаходяться декілька орендарів.

 УВАГА! МАТЕРІАЛ ПУБЛІКУЄТЬСЯ ЧАСТКОВО! ПОВНА СТАТТЯ – у №1, 2018 журналу «ЕКОЛОГІЯ ПІДПРИЄМСТВА»

Джерело: журнал «Екологія підприємства»

Придбати електронний журнал «Екологія підприємства»
Придбати вигідний комплект видань
Свіжий номер журналу

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини з екології на нашій сторінці в Facebook та каналі в Telegram

 

Розсилка новин

X
Завантаженя матеріалів цього розділу доступне тільки для зареєстрованих користувачів порталу.
УВІЙТИ чи ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ
Забули пароль?
X
Читати матеріали цього розділу в повному обсязі можуть лише зареєстровані користувачі порталу
УВІЙТИ чи ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ
Забули пароль?

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»

ecolog-ua.com

Дякую,
не показуйте мені це!