Яких рішень для організації дієвого ринку управління промисловими відходами потребує Україна?

У зв’язку зі збройним конфліктом на сході України, анексією АР Крим Росією, розірванням економічних зв’язків з російським експортним ринком та іншими складними економічно-політичними умовами,промислове виробництво на території нашої держави значно скоротилося, скоротилося і утворення промислових відходів, так у 1994 році у порівнянні з 2015 роком з 4,95 млн. тонн до 587 тис. тонн.

Особливо різкий спад спостерігається у період з 1994 по 1995 рік, з 2008 по 2009 рік та починаючи з 2014 року.
Тенденції останніх чотирьох років щодо утворення відходів I-IV класу, свідчать про скорочення на 32 % обсягу відходів гірничодобувної промисловості, на 24 % — виробничих відходів, на 29 % — відходів, що утворюються під час виробництва енергії.

Зменшення промислового сектору та перехід на менш затратне виробництвоне не вирішує існуючих проблем з накопиченням та подальшим поводженням, утилізацією або видаленням промислових відходів на виробничих підприємствах, також це явно не відображає застосування покращених методів уникнення/мінімізації утворення відходів, їх утилізацію або видалення у галузі.

Відходи — це не лише поняття з екологічних, технічних або геологічних наук, а й економічна категорія, що ґрунтується на тому, що відходи є економічним об’єктом від управління яким залежить розвиток економічних систем як окремого підприємства (окремих регіонів) так і країни в цілому. Адже відходи — це невід’ємна складова виробництва та взаємодії підприємства з навколишнім середовищем.

Головні «пробіли» законодавства щодо промислових відходів

Слід зазначити, що чинним законодавством України чітко не визначені поняття «промислові відходи», «відходи виробництва», тож доречним було б уведення в норми законодавства цих понять, що полегшило б відмежування їх від інших видів відходів, та забезпечило ефективнішу реалізацію норм законодавства у цієї сфері, в тому числі як поводження з вторинним ресурсом.

Тобто формулюючи поняття «промислові відходи», необхідно відокремити від загального поняття «відходи» з урахуванням специфіки. Великомасштабне використання природних ресурсів і високий рівень відходності у минулому призвели до значного накопичення промислових відходів, яке продовжується і зараз,призвело до нагальної потреби невідкладного їх поділу на категорії ресурсоцінних та небезпечних відходів, що потребують знешкодження або проведення додаткової, більш затратної їх нейтралізації.

Про Державний класифікатор відходів

Державний класифікатор відходів (далі — ДК 005-96), який є документом інформаційного забезпечення та управління відходами, не визначає клас небезпеки відходу, він лише передбачає класифікацію відходів на основі системи обліку із дотриманням гармонізації з міжнародними нормативними документами, стандартами у сфері екології, ресурсозбереження та повторного використання сировини. Він поділяє відходи на дві основні групи: відходи виробництва (промислові відходи) та відходи споживання (відходи вжитку). Однак положення ДК 005-96 мають суттєві недоліки, що потребують його оновлення.

В Україні немає єдиного нормативно-правового акта, в якому б наводився список відходів та визначався ступінь їх небезпеки(шкідливості)….

Більше — у журналі «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» № 2, 2019

Стаття роз’яснить:

• Головні «пробіли» законодавства щодо промислових відходів
• Про Державний класифікатор відходів: можливості та обмеження
• Про європейські рішення в управлінні відходами та Директиви
• Чому на даний час визначення класу небезпеки утвореного відходу неможливе?