Підстави для анулювання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами

Незважаючи на досить вузьку нішу природоохоронного законодавства в загальній системі правового поля, ця галузь є складною, постійно оновлюється та потребує сталого шліфування.

Поряд із законотворцем на Верховний Суд також покладається обов’язок забезпечити правову визначеність, сталість та єдність природоохоронного законодавства. Тому процес вдосконалення законодавства та підвищення рівня його дотримання необхідно розглядати і крізь призму висновків Верховного Суду.

В статті розглядаємо підстави для анулювання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на прикладах справ Верховного Суду.

Частиною дев'ятою статті 4 Закону України від 05 квітня 2007 року №  877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» унормовано, що невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб'єкта господарювання згідно із законом.

Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів визначені Законом України від 06 вересня 2005 року №  2806-ІV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №  2806-ІV).