Чи маємо ми право віддати власнику не лише зерно, а й відходи, що утворилися в процесі обробки зерна? Чи буде це порушенням п. 2 ст. 16 Закону України «Про управління відходами»?

Наше підприємство (елеватор) спеціалізується на обробці та зберіганні зернових культур, є утворювачем відходів. Під час обробки зерна ми утворюємо зернові відходи 3-категорії, які передаємо комунальному підприємству для захоронення на полігоні. Однак до нас звернувся власник зерна з вимогою отримати назад залишки від його зерна (ті, що ми вважаємо відходами). Чи маємо ми право віддати власнику не лише зерно, а й відходи, що утворилися в процесі обробки зерна? Чи буде це порушенням п. 2 ст. 16 Закону України «Про управління відходами»? Як виконати законну вимогу власника зерна, передати зернові відходи 3-категорії, не порушуючи вимог природоохоронного законодавства і уникнути подальших зауважень від екологічної інспекції?

 Все залежить від того, що саме Ви приписали у договорі з власником зерна.

Відповідно до термінології  Закону України «Про управління відходами» від 20.06.2022 № 2320-IX (далі – ЗУ № 2320-IX):

• відходи — будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися;
• власник відходів — фізична особа, юридична особа, яка утворює відходи або яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами.

Таким чином, прописавши у договорі з надання послуг зі зберігання й обробки зерна сільськогосподарських культур, що утворені в процесі їх оброблення  відходи є власністю власника зерна й оговоривши нюанси стосовно встановлення обсягу таких відходів та умови їх передачі, Ваше підприємство жодним чином не порушить вимоги ЗУ № 2320-IX.

Наразі почастішали випадки, коли власники зерна хочуть забрати й «відходи» від переробки. Й це не дивно, адже більшість зернових відходів, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 2 ЗУ № 2320-IX виведенні з під його дії (а саме, речовини, призначені для використання як кормові матеріали відповідно до  Закону України «Про безпечність та гігієну кормів» від 21.12.2017 № 2264-VIII (далі – ЗУ № 2264-VIII), які не є побічними продуктами тваринного походження, не призначені для споживання людиною), а тому на них не поширюються зобов’язання утворювачів, що наведені у ст. 16 ЗУ № 2320-IX.