Де можна отримати дозвіл на викиди в атмосферне повітря від побутового котла?

У рубриці «ТОП-10 запитань-відповідей» журналу «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» публікуємо відповіді експертів-екологів на запитання, що надійшли в редакцію від читачів журналу.

Запитання

В офісному приміщенні встановлений побутовий котел (використовується для опалення офісу). Де можна отримати дозвіл на викиди в атмосферне повітря і які документи потрібно зібрати для цього? Чи може підприємство отримати дозвіл самостійно (без звернення до сторонніх організацій)?

Відповідь

Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі — дозвіл) — це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам — підприємцям (далі — суб’єкт господарювання) експлуатувати об’єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Для отримання дозволу суб’єкт господарювання готує документи відповідно до Порядку проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2003 року № 302, а саме:

• оформляє заяву;
• готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин;
• проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання;
• проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони;
• розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов’язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди;
• обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов’язаних з реалізацією заходів щодо їх створення;
• проводить оцінку та аналіз витрат, пов’язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря;
• готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства.

Для розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, слід залучати установи, організації та заклади, яким Мінприроди надає право на розроблення цих документів. Перелік таких організацій розміщений на офіційному сайті Мінприроди у розділі «Дозволи та ліцензії».

Суб’єкт господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, для отримання дозволу подає до Мінприроди, а суб’єкт господарювання, об’єкт якого належить до другої або третьої групи, — дозвільному центру в письмовій та в електронній формі документи, підготовлені відповідно до Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затвердженої Мінприроди від 09 березня 2006 року № 108. Також суб’єкт господарювання розміщує в місцевих друкованих

ЗМІ повідомлення про намір отримати дозвіл із зазначенням адреси місцевої держадміністрації, до якої можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян.

На запитання відповіла Марина Тимошенко, експерт журналу, член редакційної ради

Джерело: журнал «Екологія підприємства» № 5, 2019