Як законно збирати та переробляти поліетилен, автошини, металобрухт? Які забруднюючі речовини повинні контролюватися на межі СЗЗ підприємства?

Чи підлягають ліцензуванню заготівля, збір, переробка поліетилену, автошин та металобрухту (чорні та кольорові)? Які нормативно-правові документи підтверджують відміну ліцензій або навпаки обов’язок її отримання?

Відповідь:
Питання ліцензування окремих видів діяльності регламентовано Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 2 березня 2015 року № 222-VIII (далі — ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності»). Зокрема, статтею 7 цього Закону визначено вичерпний перелік видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, серед яких зазначено поводження з небезпечними відходами.

Пунктом 3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 446, небезпечні відходи визначені як відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними. Небезпечні відходи визначено розділом А Жовтого переліку відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів» від 13 липня 2000 року № 1120.

У переліку відходів, передбачених Розділом А Жовтого переліку відходів, відходи поліетилену та автошин відсутні. Отже, заготівля, збір, переробка вказаних відходів не передбачають ліцензування.

Також, статтею 7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» серед переліку видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, ліцензування поводження з металобрухтом не містить. Вимоги щодо ліцензування поводження з металобрухтом відсутні і в Законі України «Про металобрухт» від 5 травня 1999 року № 619-XIV.

Яким документом визначено контроль забруднюючих речовин на межі СЗЗ підприємства? Які забруднюючі речовини повинні контролюватися і які встановлено нормативи для цих речовин?

Відповідь:
Вимога здійснювати виробничий контроль забруднюючих речовин на межі санітарної зони була передбачена ДСП 201–97. Дію Державнхі санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами) було зупинено з 31 липня 2014 року (згідно з повідомленням Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 7 серпня 2014 року).

На сьогодні відсутній нормативно-правовий документ, який би регламентував періодичність чи порядок проведення контролю забруднюючих речовин на межі санітарної зони.

Загальні вимоги до охорони атмосферного повітря передбачені Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 червня 1996 року № 173, відповідно до яких в санітарно-захисній зоні забороняється перевищувати встановлені нормативи забруднюючих речовин.

Зазвичай періодичність виробничого контролю забруднюючих речовин на межі санітарної зони встановлюється висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи на матеріали санітарно-захисної зони, обґрунтування меж, території та розміру.

Джерело: журнал «Екологія підприємства» № 7, 2018.