Яка відповідальність підприємства при недопущенні до планової перевірки екологічної інспекції? Чи має вона право подати до суду?

Відповідно до ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов'язків — тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від дев'яти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від п'ятнадцяти до сорока п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стосовно права інспекторів звертатися до адміністративного суду зазначаємо, що відповідно до частини першої ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За приписами п. 5 частини другої ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою ст. 6 КАС України суб’єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частини четвертої статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень:

• про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян;
• про примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян;
• про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;
• про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
• в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. 

Отже, законодавством передбачено право органу державного нагляду (контролю) на звернення до суду з позовом, проте не у будь-якому випадку, а з підстав усунення виявлених, за результатами перевірки, порушень.

Відповідь надана експертом у січні 2020 р.