Які вимоги до упаковки та управління відходами упаковки діють в Україні станом на липень 2026 року?

У зв’язку з набранням чинності 12 серпня 2026 року Регламентом ЄС 2025/40 про упаковку та відходи упаковки (PPWR — Packaging and Packaging Waste Regulation) прошу надати роз’яснення щодо поточного стану нормативно-правового регулювання у сфері упаковки та відходів упаковки в Україні. Які вимоги до упаковки та управління відходами упаковки діють в Україні станом на липень 2026 року? Чи функціонує в Україні система розширеної відповідальності виробника (EPR) щодо упаковки та відходів упаковки? Чи встановлені обов’язкові вимоги щодо реєстрації виробників, імпортерів або інших суб’єктів господарювання, які вводять в обіг упаковку або товари в упаковці? Який поточний статус проєкту Закону України «Про упаковку та відходи упаковки» № 10066, зареєстрованого у 2023 році? Чи планується його подальший розгляд або підготовка нової редакції законопроєкту? Яких законодавчих змін у цій сфері слід очікувати підприємствам найближчим часом?

Станом на липень 2026 року спеціальний Закон України «Про упаковку та відходи упаковки» не прийнято, у зв'язку з чим питання виробництва, введення в обіг упаковки та управління відходами упаковки регулюються нормами загального законодавства у сфері управління відходами та окремими спеціальними нормативно-правовими актами залежно від виду упаковки або її призначення.

Базовим нормативно-правовим актом є Закон України «Про управління відходами» від 20.06.2022 №2320-IX (далі – ЗУ №2320-IX), який набрав чинності 9 липня 2023 року. Закон визначає правові та організаційні засади управління всіма видами відходів, запроваджує ієрархію управління відходами, принципи циркулярної економіки, розширеної відповідальності виробника, самодостатності та наближеності, однак не встановлює спеціального правового режиму для упаковки та відходів упаковки. Водночас ст. 10 ЗУ №2320-IX передбачено, що розширена відповідальність виробника впроваджується окремими законами для визначених потоків відходів.

До 8 квітня 2025 року в Україні діяв Технічний регламент з підтвердження відповідності паковання (пакувальних матеріалів) та відходів паковання, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 24.12.2004 №289, який був розроблений на основі Директиви 94/62/ЄС про упаковку та відходи упаковки. Вказаний нормативно-правовий акт втратив чинність 8 квітня 2025 року. Станом на липень 2026 року нового технічного регламенту, який би комплексно встановлював обов'язкові вимоги до упаковки та відходів упаковки, в Україні не прийнято.

Разом із цим окремі вимоги до упаковки встановлюються спеціальними законами. Зокрема, Закон України «Про матеріали і предмети, призначені для контакту з харчовими продуктами» від 03.11.2022 №2718-IX визначає вимоги до безпечності матеріалів і предметів, що контактують з харчовими продуктами, у тому числі харчової упаковки. Закон України «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України» від 01.06.2021 №1489-IX встановлює обмеження щодо виробництва, розповсюдження та використання окремих видів пластикових пакетів.

Відповідно до ЗУ №2320-IX суб'єкти господарювання, які утворюють відходи упаковки в процесі своєї діяльності, зобов'язані виконувати загальні вимоги щодо управління відходами, однак спеціальних обов'язків, характерних для виробників упаковки або товарів в упаковці, законодавством станом на липень 2026 року не встановлено.

Система розширеної відповідальності виробника щодо упаковки та відходів упаковки в Україні станом на липень 2026 року не функціонує. Хоча ЗУ №2320-IX визначає розширену відповідальність виробника одним із базових принципів державної політики у сфері управління відходами, її практичне впровадження здійснюється виключно після прийняття спеціальних законів щодо відповідних потоків відходів.

Чинне законодавство України також не встановлює обов'язкової державної реєстрації виробників упаковки, виробників товарів в упаковці, імпортерів упаковки або імпортерів товарів в упаковці. Станом на липень 2026 року відсутній державний реєстр виробників упаковки або продукції в упаковці, а також не передбачено процедури їх обов'язкової реєстрації як суб'єктів системи розширеної відповідальності виробника. Суб'єкти господарювання виконують лише загальні вимоги законодавства щодо державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, а також, за наявності відповідних підстав, вимоги ЗУ №2320-IX щодо ведення обліку відходів, подання звітності та використання інформаційної системи управління відходами «ЕкоСистема».

18 вересня 2023 року Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України було внесено проєкт Закону України «Про упаковку та відходи упаковки» №10066. Законопроєкт передбачав комплексне впровадження вимог Директиви 94/62/ЄС, запровадження системи розширеної відповідальності виробника, створення реєстрів виробників та організацій розширеної відповідальності виробника, встановлення нормативів збирання, відновлення та рециклінгу відходів упаковки, а також визначення механізмів фінансування відповідної системи. Після припинення повноважень Кабінету Міністрів України зазначений урядовий законопроєкт був відкликаний відповідно до Регламенту Верховної Ради України. У Верховній Раді України залишаються зареєстрованими альтернативні законопроєкти №10066-1 та №10066-2, однак жоден із них не прийнятий.

Подальший розвиток законодавства у сфері упаковки та відходів упаковки обумовлений міжнародними зобов'язаннями України. Відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Плану України (Ukraine Facility Plan), ЗУ №2320-IX та Національного плану управління відходами до 2033 року Україна повинна завершити формування спеціального законодавства щодо окремих потоків відходів, у тому числі упаковки та відходів упаковки. Крім того, 11 лютого 2025 року був прийнятий Регламент (ЄС) 2025/40 Європейського Парламенту і Ради про упаковку та відходи упаковки, який застосовується з 12 серпня 2026 року та замінив Директиву 94/62/ЄС. У зв'язку з цим подальше реформування українського законодавства у сфері упаковки здійснюватиметься з урахуванням положень саме Регламенту (ЄС) 2025/40, а не Директиви 94/62/ЄС. Водночас станом на липень 2026 року нормативно-правові акти України, які б імплементували положення Регламенту (ЄС) 2025/40, відсутні.