Якими нормативними документами регламентується віднесення небезпечного відходу до категорії небезпечного вантажу?

Якими нормативними документами регламентується віднесення небезпечного відходу до категорії небезпечного вантажу? Наприклад, нова люмінесцентна лампа не вважається небезпечним вантажем і може транспортуватися звичайним транспортом до точок продажу. Чи існує фактична відмінність між новою та відпрацьованою люмінесцентною лампою, якщо вона зберігає цілісність колби та заводську упаковку (гофрокартон), у контексті перевезення як небезпечного вантажу?

Приклад, який Ви наводите, базується на хибній логіці: якщо якісь відходи класифікували як небезпечні, то вони автоматично є фактично небезпечними разом із вантажем. Насправді ж усе навпаки — ці відходи було віднесено до небезпечних, керуючись принципом обережності (Precautionary Principle).

Цей принцип передбачає відповідну реакцію на існуючі ризики в певних сферах людських відносин, яку обирає людство за наявності суттєвих ризиків, які можна уникнути шляхом певних витрат. Всі люди використовують цей принцип, але іноді не знають про це, наприклад, коли користуєтесь одноразовими шприцами.

Цей принцип був закладений у Рамкову директиву про відходи, законодавства ЄС, до якого ми адаптуємо наше законодавство:

«In order to implement the precautionary principle and the principle of preventive action enshrined in Article 174(2) of the Treaty, it is necessary to set general environmental objectives for the management of waste within the Community. By virtue of those principles, it is for the Community and the Member States to establish a framework to prevent, reduce and, in so far as is possible, eliminate from the outset the sources of pollution or nuisance by adopting measures whereby recognised risks are eliminated».

Сенс цього принципу: якщо існує певний (достатньо суттєвий) ризик потенційної небезпеки, краще приймати запобіжні заходи, ніби ця небезпека справді існує.

Відповідно цей принцип був закладений і у в основні принципи Національної стратегії управління відходами в Україні до 2030 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 820-р:

«Стратегія базується на таких принципах: …попередженості, який за наявності доказів екологічного ризику слід вжити відповідних запобіжних заходів».

 Але при остаточній підготовці нового Рамкового закону законотворці загубили цей принцип, мабуть, просто його не зрозумівши.

Для усіх товарів існують відповідні вимоги до перевезення, а також відповідні вимоги до упаковки, які забезпечують безпечне транспортування. Крім того, перевізник/власник повинні берегти свою власність/свій вантаж. Певні товари (навіть не відходи), небезпека яких визначена, перевозяться як небезпечні вантажі. У 2000 році прийнято Закон України «Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)».

Відповідь на Ваше запитання

Відповідно до Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», небезпечний вантаж — речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин.

Відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягає перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів внутрішнім водним, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.