Ганна Натоптана

Наша наступна героїня – Ганна Натоптана, заступник директора з питань екології компанії «ИРБИС-ЮГ».

Пригадайте день, коли Ви вирішили присвятити себе професії, пов'язаній з охороною довкілля, яким він був? Що вплинуло на рішення?
Г. Н.: Якогось конкретного дня, коли на мене «зійшло осяяння», що я хочу присвятити своє життя охоронні довкілля, не було. Мій вибір професії відбувся досить прагматично. Навчаючись на геолого-географічному факультеті Одеського Державного Університету ім. І. І. Мечникова, мені потрібно було обирати кафедру, на якій продовжувати навчання. На кафедрі фізичної географії та природокористування того року з’явилась нова спеціальність — геоекологія. Це було щось нове, цікаве і, як мені тоді здалося, дуже перспективне. Після закінчення вишу у мене не було сумнівів, що я хочу працювати за спеціальністю, і зараз уже з певністю можу сказати, що не помилилась у виборі.

Що в роботі для Вас особисто та для команди є найважчим?
Г. Н. Найважчим для мене в роботі був і, на жаль, залишається пріоритет «економіки» над «екологією». Це стосується як усієї держави, так і окремих підприємств.

Яке головне досягнення на сьогодні та яка мета на найближчі рік, 5 років і 10-ліття?
Г. Н. Досягненням особисто для себе вважаю мій досвід роботи. Я у різні часи працювала й інспектором в державних екологічних інспекціях, і екологом на державному підприємстві, і керувала екологічною службою великої комерційної компанії, що здійснює поводження із відходами. Зараз займаюсь екологічним аутсорсингом та консалтингом — увесь цей досвід дозволив мені пізнати професію з усіх боків, набути знань, яких би я ніколи не здобула, сидячи на одному місці. Планами не дуже люблю ділитися, особливо — професійними. А на 5-10 років взагалі нічого не загадую, це в нашій країні дуже важко зробити.

Головне питання, для якого хотілося б знайти рішення.
Г. Н. Як подолати корупцію в екологічній сфері.

Назвіть головні імена (3-5) у сфері екології, досвідом яких, на ваш погляд, можна пишатися і варто популяризувати.
Г. Н. Це залежить від того, яку саме сферу маєте на увазі. Насправді, в природоохоронній сфері дуже багато напрямів діяльності — від виробничої екології до перевірчої діяльності у сфері екології, від проектної діяльності до екоактивізму. В кожному з напрямків  знаю досить багато справжніх фахівців, з якими я спілкуюсь, раджуся, іноді сперечаюсь. І кожному з них є чим пишатися. Виділити когось або, навпаки, не виділити мені важко. А стосовно популяризації — це, гадаю, зараз взагалі не проблема. Соціальні мережі, групи у месенджерах тощо — зараз безліч можливостей для фахівців ділитися досвідом та інформацією, якщо є таке бажання.

Закінчіть думку: «якби я була Міністром екології, то в першу чергу розпочала роботу з...»
Г. Н. Не можу продовжити це речення. Я ніколи не хотіла бути міністром екології і не відношуся до тих «диванних експертів», які краще за всіх знають, як керувати державою. Я намагаюсь буди гідним фахівцем у своїй справі. Хоча, можу зізнатись, що того ж очікую і від Міністра екології.

Коли я чую «екологічне підприємство», одразу уявляю...
Г. Н. Сміттєспалювальний завод Шпіттелау у Відні.

Яке підприємство в світовому масштабі Вам здається найекологічнішим і чому?
Г. Н. Це не зовсім підприємство. Це, скоріш, проект — «Warka Water». Він створений для вирішення проблеми, з якою скоро зіткнеться все людство — нестача чистої питної води. Зараз із цією проблемою вже зіткнулись країни Африки. Тільки на цьому континенті від недостачі питної води страждає понад мільярд людей! Даний проект пропонує створювати башти з біорозкладних матеріалів, які будуть утримувати воду з навколишнього повітря, конденсувати її та накопичувати у спеціальну ємність (до 100 літрів на добу). Для її роботи навіть не потрібно електрики. Що може бути екологічнішим від забезпечення тим, без чого неможливе здорове життя — чистою питною водою та чистим повітрям? Все інше виробництво, яким би не був мінімальним його вплив на довкілля, на мою думку, не має, права називатись екологічним, хоча цим прикметником останнім часом дуже часто зловживають.

Моїм колегам я хочу побажати...
Г. Н. Моїм колегам я хочу побажати не розчаровуватись у професії.

Як і що потрібно зробити, щоб виховати нове, екофрендлі покоління?
Г. Н. Потрібно розпочинати щось робити на рівні держави, а не тільки силами екоактивістів. Я взагалі вважаю, що шлях масової зміни екосвідомості населення потрібно розпочинати із дітей. А дивлячись на них, будуть змінюватись і їх батьки, принаймні — більшість із них. Так, цей шлях довгий, але — найдієвіший.