Ірина Вербіцька

Наша наступна героїня – Ірина Юріївна Вербіцька, менеджер напрямку «Екологія» енергетичної компанії ДТЕК.

Пригадайте день, коли Ви вирішили присвятити себе професії, пов'язаній з охороною довкілля, яким він був? Що вплинуло на рішення?
І. В. Дуже добре пам’ятаю цей день. Тоді я, нещодавня студентка, починала працювати перекладачем в Інституті геофізики навколишнього середовища НАНУ. Мене, як єдиного англомовного співробітника, відправили  замість керівника на міжнародну конференцію з питань торгівлі парниковими викидами. Опинившись там, серед дійсно досвідчених і закоханих у свою справу людей, отримавши дуже багато цікавої, ґрунтовної інформації, я твердо вирішила присвятити себе такій важливій і корисній справі, як захист навколишнього середовища.

Що в роботі для Вас особисто та для команди є найважчим?
І. В. Найважче – це знаходити компроміси між вирішенням екологічних питань і обмеженим фінансуванням, яке не дозволяє зробити все й одразу. Завдання моєї команди – правильно провести аналіз, оцінку ризиків та наслідків, аби правильно інвестувати кошти і отримати максимальний ефект.

Яке головне досягнення на сьогодні та яка мета на найближчі рік, 5 років і 10-ліття?
І. В. Я рада тому, що за моєї участі у ДТЕК питання екологічної безпеки вийшли на рівень пріоритетних.
Я пишаюся тим, що  наша  компанія має гарантований бюджет на екологічні заходи, і ми крок за кроком рухаємося в напрямку екологізації об’єктів, які було збудовано ще за радянських часів. У наших річних звітах можна дізнатися про всі заходи, профінансовані за попередні періоди.
Нам вдалося сертифікувати систему екологічного менеджменту за міжнародним стандартом ISO 14001.  Ми – перша енергетична компанія не тільки в Україні, а й на пострадянському просторі, яка добровільно впровадила цей стандарт.
Окрім цього, ми активно брали участь у розробці і прийнятті Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок. Якщо спільно з державою ми зможемо впровадити його вчасно, то через 5 років, сподіваюся, вже будемо експлуатувати перші сірко- та азотоочистки на ТЕС. А через 10 років, упевнена, наша теплова генерація буде такою ж, як у Європі – максимально екологічною.

Головне питання, для якого хотілося б знайти рішення.
І. В. Розробити конкретні дієві механізми, які дозволять у найкоротші терміни впровадити європейські екологічні норми і вимоги на ТЕС, передбачені згаданим вище Національним планом. Ці міжнародні зобов’язання енергетичні компанії взяли на себе спільно з державою,  та сьогодні, на жаль, державні органи стоять осторонь пошуку шляхів для виконання документу і просто спостерігають, як ми шукаємо вихід із ситуації. Тоді як зробити це самостійно компаніям буде вкрай важко, якщо взагалі можливо.

Який досвід і які ініціативи, на ваш погляд, варто популяризувати і поширювати в Україні?
І. В. Мені, наприклад, дуже б хотілося, щоб Україна перейняла досвід Європи щодо ефективної утилізації відходів енергетичної індустрії. Наприклад, у Польщі близько 60% золошлаків, які утворюються на ТЕС від спалювання вугілля, використовуються для будівництва доріг. На відміну від України, де такі відходи в основному складуються на золовідвалах, при величезному потенціалі для покращання якості доріг. Недосконала законодавча база і небажання державних органів серйозно займатися цим питанням призводять до того, що ми не використовуємо свої вторинні ресурси.
Також українським енергетикам треба продовжувати вивчати і використовувати західний досвід у розвитку акумулювання електроенергії, особливо відновлювальної. Бо ми ж розуміємо, що це один із чинників сталого енергозабепечення країни в майбутньому. Сьогодні ми в ДТЕК чітко розуміємо це, тому ставимо собі за мету продовжувати будівництво екологічно чистих сонячних і вітрових станцій.
Також вважаю за необхідне популяризувати в Україні глобальній тренд розвитку циркулярної економіки.

Закінчіть думку: «якби я була Міністром екології, то в першу чергу розпочала роботу з...»
І. В. З реформування екологічного податку. Сьогодні промисловість платить досить значні суми. Наприклад, тільки наша компанія протягом останніх років сплачує близько 1,5-2 мільярдів гривень. Надходження від цього податку розпорошуються у бюджетах різних рівнів, що унеможливлює його ефективне використання на цілі покращення довкілля. А він має направлятися суто на вирішення екологічних питань! Якби так було, то за роки незалежності більшість ключових екологічних проблем в Україні було би вирішено.

Коли я чую «екологічне підприємство», одразу уявляю...
І. В. Підприємство, яке має мінімальний вплив на довкілля і усвідомлює свою відповідальність перед суспільством. Де всі – від пересічного працівника до топ-менеджера – розуміють важливість екологічних питань і сприяють стійкому розвитку країни

Яке підприємство в світовому масштабі Вам здається найекологічнішим і чому?
І. В. Я відвідала декілька вугільних теплоелектростанцій у Китаї – там все так чисто, наче в лікарняній палаті. Була на італійській ТЕС, оснащеній сучасними системами пило- та газоочисток, критим вугільним складом і безконтактним типом транспортування вугілля. За останні роки відвідала кілька європейських підприємств «зеленої» енергетики. Це той досвід, який ми ретельно вивчаємо в своїй компанії, і який поступово впроваджуємо.
Проте, задля досягнення рівня світових лідерів українським енергетикам треба напружено працювати не один рік. Існує величезна потреба в об’єднанні зусиль всіх зацікавлених сторін. Та, на мій погляд, Україна вже стоїть на правильному шляху, і дуже важливо з нього не звернути.

Моїм колегам я хочу побажати...
І. В. Безаварійної роботи. Щоб не «гасити пожежі», а прогнозовано вирішувати поставлені завдання. А також підтримки і розуміння з боку влади і громадськості.

Як і що потрібно зробити, щоб виховати нове, екофрендлі покоління?
І. В. Найголовніше – ми самі маємо бути прикладом для цього покоління. Бо діти навчаються, спостерігаючи за дорослими. І, звісно ж, екологічну свідомість потрібно прививати – наприклад, шляхом запровадження у шкільну програму «зелених» занять.