Які саме відходи та на підставі яких нормативно-правових документів можуть бути віднесені до вторинної сировини?

Згідно зі статтею 240.5 Податкового кодексу України, не є платниками податку за розміщення відходів суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину. Які саме відходи та на підставі яких нормативно-правових документів можуть бути віднесені до вторинної сировини? Чи належать до вторинної сировини: брухт та відходи чорних і кольорових металів, відходи пластмас, відходи гуми?

На жаль, ані в Законі України «Про управління відходами», ані в Податковому кодексі України наразі відсутнє визначення терміна «вторинна сировина». Відповідно, відсутній і законодавчий акт, на підставі якого окремі матеріали чи відходи можна однозначно віднести до вторинної сировини.

Водночас в Україні діють нормативні документи, зокрема ДСТУ (державні стандарти України). Серед них, зокрема:

• ДСТУ 7729:2015 «Сировина вторинна гумова. Покришки та камери шин. Технічні умови»;
• ДСТУ 2731-94 «Сировина полімерна вторинна. Порядок збирання, зберігання і перероблення відходів»;
• ДСТУ 4121:2022 «Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови».

Державні стандарти України містять обов’язкові та рекомендовані вимоги. Водночас рекомендовані вимоги державних стандартів підлягають обов’язковому виконанню у разі, якщо виробник (постачальник) продукції заявив про відповідність продукції таким стандартам.

Отже, якщо підприємство приймає рішення зберігати окремі відходи та використовувати їх (або реалізовувати) як вторинну сировину, яка відповідає вимогам відповідних ДСТУ, такі відходи можуть бути обґрунтовано віднесені до вторинної сировини. У такому випадку за їх розміщення не виникає обов’язку зі сплати екологічного податку.