Національні азартні ігри в уявну екологічну небезпеку, або Подвійна пастка для відновлювачів відходів

Усі ми в дитинстві грали в ігри. Хлопчики особливо любили гратися у війну. У війну! Це так азартно. Нібито небезпека, але ми не боїмося. Бо знаємо, що після цього все одно підемо обідати або вечеряти, і вся ця уявна небезпека залишиться в минулому.

В українському природоохоронному законодавстві наші екологи вирішили повернути нам дитячі відчуття «уявної небезпеки» в межах процедури ОВД. Мабуть, були впевнені, що в дитинстві ми замало гралися. А нехай – «усе життя – гра», користуйтеся на здоров’я. До того ж участь у таких іграх стала не безкоштовною.

Коли в країнах ЄС запроваджували принцип environmental impact assessment (оцінка впливу на довкілля), досить чітко визначили дві категорії об’єктів для ОВД:

• ті, що гарантовано матимуть негативний вплив на довкілля (перша категорія);
• потенційно небезпечні об’єкти (друга категорія).

Цей розподіл викладено в Директиві 2011 року – Directive 2011/92/EU of the European Parliament and of the Council (далі – Директива).