Медичні відходи: «головний біль» не лише працівників медичної галузі?

За державними статистичними даними, в медичних установах України щорічно утворюється близько 400 тисяч тон медичних відходів, з яких понад 100 тисяч тон — це небезпечні відходи. За відсутності або неправильно організованої системи поводження з МВ наслідки забруднення атмосферного повітря, ґрунтів, ґрунтових вод, довкілля тощо можуть набути катастрофічно-епідеміологічного характеру.

Відмінною ознакою медичних відходів є надто висока ступінь осіменіння їх патогенною мікрофлорою, що є основною причиною віднесення цих відходів до категорії небезпечних. Так, питома вага інфекційних матеріалів у відходах лікувально-профілактичних закладів (далі — ЛПЗ) досягає і 20–30 %.

Сьогодні у світовій практиці відомі чисельні випадки інфікування населення, медичного персоналу, епідемічні захворювання, які прямо пов’язані з відсутністю або недотриманням правил збирання, зберігання, транспортування, оброблення та знешкодження медичних відходів. До відходів, які утворюються на території ЛПЗ, залежно від їхнього класу, повинні висуватися різні вимоги щодо збору, тимчасового збереження і транспортування. Змішування відходів різних класів заборонено розділом 3 статті 17, розділом 4 статті 34 Закону України «Про відходи» від 5 березня 1998 року № 187/98-ВР (далі — ЗУ «Про відходи»).

Наказом МОЗ «Про затвердження Правил утилізації та знищення лікарських засобів» від 24 квітня 2015 року № 242, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 травня 2015 року за № 550/26995, більш-менш налагоджено лише утилізацію відходів фармацевтичних заводів і фабрик. Але питання збору та знешкодження лікарських засобів, термін яких закінчився, заборонених, невикористаних ліків та залишків від них — абсолютно не вирішене. Аптечні заклади та населення діють на свій розсуд, викидаючи відходи у відро для сміття або зливаючи в каналізацію.

Увага! Матеріал публікується частково. Повна версія – у № 2, 2018 журналу «Екологія підприємства»

Джерело: журнал «Екологія підприємства»