Паспортизація відходів: дві сторони медалі

Головне в публікації:
1. Законодавче регулювання державного обліку та паспортизації відходів в Україні
2. Проблематика питання
3. Для кого є обов’язковим застосування стандартів, кодексів усталеної практики
4. Якими мають бути дії підприємства при складанні паспорта відходів?

Як законодавчо врегульовано державний облік та паспортизацію відходів в Україні

Державному обліку та паспортизації підлягають в обов’язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України, і на які поширюється дія Закону України «Про відходи» від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР, (далі — Закон України «Про відходи»). Державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1999 року № 2034 «Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів» (далі — Постанова), паспортизація відходів — процес послідовного збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, їх походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх вимірювання і контролю, а також про технології їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Згідно з пунктом 9 згаданої Постанови паспортизація відходів ведеться підприємствами з метою їх вичерпної ідентифікації та визначення оптимальних шляхів поводження з ними.

Паспортизація відходів передбачає складення і ведення:
— паспортів відходів;
— паспортів місць видалення відходів («Екологія підприємства», №8, 2018)
— реєстрових карт об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 «Класифікатор відходів» та номенклатури відходів.

Форми паспортів відходів та інструкції щодо їх ведення розробляються Мінприроди за участю інших зацікавлених центральних органів виконавчої влади й затверджуються ним за погодженням з МОЗ.

У зв’язку з цим як у контролюючого органу, так і у суб’єкта господарювання виникає питання щодо необхідності складення паспорта відходів.

Проблематика

На сьогодні відсутні затверджені Мінприроди за участю інших зацікавлених центральних органів виконавчої влади та погоджені з МОЗ форми паспортів відходів та інструкції щодо їх заповнення.

Як наслідок — підприємства не мають змоги виконати вимоги ст. 26 Закону України «Про відходи» та Постанови.

На сьогодні нормативним документом щодо заповнення та затвердження технічного паспорта відходу є ДСТУ 2195-99 (ГОСТ 17.9.0.2-99) «ТЕХНІЧНИЙ ПАСПОРТ ВІДХОДУ. Склад, вміст, виклад і правила внесення змін», затверджений Наказом Держстандарту України від 08.09.1999 року № 167 та введений в дію наказом Держстандарту України від 03.02.2000 року № 97 (на заміну ДСТУ 2195-93 (ГОСТ 17.0.0.05-93)).

Паспорт відходів був розроблений у 2008 році у складі ДСТУ 4462.3.01:2006 «Охорона природи. ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ. Порядок здійснення операцій» як Додаток Б «Паспорт відходів підприємства та інструкція по його заповненню».

Джерело: журнал «Екологія підприємства»