Про небезпеки мийних засобів для довкілля і здоров’я людини: показники і методи оцінювання

Застосовуючи засоби для прання, миття чи очищення поверхонь, ми прагнемо навести чистоту. І для досягнення цієї мети український ринок пропонує широкий асортимент різноманітних засобів, як універсальних, так і призначених для конкретних цілей. Розібратися споживачам в особливостях цього різноманіття дуже складно. Щороку з’являються нові бренди, виробники декларують про особливості «унікальної формули», відсутність фосфатів, ціновий діапазон на засоби начебто того ж самого функціонального призначення вражає…

Мийні засоби видаляють бруд, а іноді й мікроби з різних поверхонь, а також є такі, що додатково ароматизують приміщення, однак багато з них є і джерелом значної небезпеки. Вони можуть місити небезпечні хімічні речовини, зокрема канцерогени, токсини, алергени та руйнівники ендокринної системи, а також токсичні речовини для довкілля. Деякі засоби для чищення здатні в значній мірі забруднювати повітря в приміщенні, подразнюючи очі, ніс і горло, викликаючи головний біль, запаморочення і синдром хронічної втоми, не кажучи про довгострокові наслідки для здоров’я людини та довкілля. Незалежні дослідження доводять, що до складу більшості засобів для прання входять небезпечні інгредієнти, що залишаються на тканині навіть після 10-кратного полоскання.

Також засоби для прання та ті, що змиваються, можуть завдавати чималої шкоди довкіллю, порушуючи водні екосистеми. Багато хімічних речовин, що можуть входити до складу засобу, безперешкодно проходять через системи водоочищення і потрапляють у відкриті водойми, а потім через систему міського водопостачання, зокрема і до нас, споживачів «питної води».

Скептики можуть зауважити, що у нашій країні є система державного регулювання, зокрема й мийних засобів і вся продукція, що надається на ринку, повинна у рівній мірі бути безпечною як для здоров’я так і для довкілля. Але це не зовсім вірне твердження.

Документ СанПиН 6026 Б-91 «Санитарные правила и нормы по производству и применению товаров бытовой химии», що був затверджених головним державним санітарним лікарем СРСР у 1991 році (!), нарешті скасовано в Україні у цьому році, але Міністерство охорони здоров’я України досі не запропонувало альтернативу цьому документу.

ДСТУ 2972:2010 обмежується сферою застосування лише до порошкоподібних мийних засобів і є добровільним до застосування. Цей стандарт встановлює вимоги лише до загальних технічних вимог виробництва та методів випробовування. Тому і переважна більшість інших видів мийних засобів та засобів для чищення виробляється згідно технічних умов (ТУ), які є власністю виробника і конфіденційним документом.

З 2016 року ТУ не потребують державної перевірки та реєстрації^.1

Лишається тільки Технічний регламент мийних засобів, підтвердження відповідності якому є обов’язковою вимогою. Але ж цей акт права регулює лише 2 (!) показники – біологічний розклад ПАР і вміст фосфатів, та не обмежує використання у складі багатьох досить небезпечних хімічних речовин.

Згідно з пунктом 7 Технічного регламенту рівень повного біологічного розкладу поверхнево-активних речовин, що входять до складу мийного засобу, повинен становити за 28 днів не менш як 60 відсотків (за двоокисом вуглецю) або 70 відсотків (за загальним органічним вуглецем). У разі коли рівень повного біологічного розкладу поверхнево-активних речовин, що входять до складу мийного засобу, є менш як 60 відсотків (за двоокисом вуглецю) або 70 відсотків (за загальним органічним вуглецем), для промислових мийних засобів повинна застосовуватися вимога щодо первинного біологічного розкладу поверхнево-активних речовин. Пункт 8 регламентує рівень первинного біологічного розкладу поверхнево-активних речовин, що входять до складу мийного засобу, на рівні не менш ніж 80 відсотків.

Пункт 10 Технічного регламенту встановлює обмеження щодо вмісту фосфатів та інших фосфорних сполук у мийних засобах на рівні 0,3–0,5 г в рекомендованій кількості та(або) дозуванні. Показник визначається в залежності від виду засобу.

Питання, які пов’язані з класифікацією небезпеки як складників, так і самих мийних засобів згідно з вимогами міжнародних стандартів (зокрема UN GHS), програм, рекомендацій та європейського права, поки неврегульовані в Україні.

Вже невдовзі:

• ТОП-10 найбільш поширених та небезпечних речовин, що можуть містити мийні засоби
• Що означає «екологічний засіб» і чи існують правила застосування екологічного маркування?
• Як дізнатись споживачеві, що засіб дійсно екологічний?

Світлана Берзіна, президент ВГО «Жива планета», експерт Програми ООН з навколишнього середовища зі сталого споживання та виробництва

Антон Мукомела, завідувач сектору REACH ДП «Черкаський НДІТЕХІМ»

Світлана Перминова, директор ООВ «Центр екологічної сертифікації та маркування» ВГО «Жива планета»

Джерело: ECOBUSINESS Group