Директива 98/83/EC (про питну воду). Про ризики безперебійного якісного водопостачання та санітарії в Україні

Пандемія коронавірусу піднімає багато питань до водного сектору в усьому світі. У той час, коли сфера водопостачання і санітарії надає послуги у національному контексті, наукові та технічні аспекти є спільними для усіх країн.

Працюючи для громад та міст, надаючи людям послуги з водопостачання та водовідведення, водоканали в усьому світі знаходяться під особливим наглядом щодо забезпечення безпечною питною водою та очистки стічної води. Спалах пандемії, викликаний вірусом, призводить до невпевненості серед населення, і усім стає очевидним той факт, що поточна епідеміологічна криза — не остання.

Можливо, саме зараз — в часи боротьби з коронавірусом, коли основним доступним заходом захисту лишається миття рук з милом під проточною водою та додержання правил особистої та колективної гігієни, Україна має переосмислити важливість забезпечення кожного в Україні якісною та безпечною питною водою і належними умовами санітарії.

Україна на високому рівні ставила собі за завдання впровадження Директиви 98/83/EC про якість води, призначеної для споживання людиною (Директива про питну воду), забезпечення дотримання цілі сталого розвитку № 6 «Забезпечення доступності та сталого управління водними ресурсами та санітарією», виконання національних цілей ратифікованого Протоколу про воду і здоров’я до Конвенції ЄЕК ООН з охорони та  використання транскордонних річок і міжнародних озер.

Але в якому стані виконання знаходяться ці зобов’язання?

Директива про питну воду не впроваджена, чи звітує Україна щодо виконання ЦСР 6 — не відомо, минулорічний обов’язковий звіт України до Секретаріату з Водної конвенції ЄЕК ООН по 11 національних цільових показниках показав регрес у їх досягненні за останні три роки.

Що ж відбувається з виконанням вимог Директиви про питну воду в країнах ЄС?

30 січня 2019 р. на сайті ЄС опубліковано пропозиції щодо перегляду Директиви про питну воду хоча вона достатньо ефективно впроваджувалася країнами—членами ЄС.
Її підхід базується на моніторингу якості води в місцях її споживання з використанням показників, які були встановлені 20 років тому.

Нові виклики, нові політичні цілі, зокрема Ціль сталого розвитку 6 та нові здобутки науки в сфері якості води та охорони здоров’я підштовхнули ЄС до аналізу ефективності впровадження Директиви та її перегляду.

До того ж, у грудні 2013 р. в Комісію було передано звернення ініціативи громадян «Право на воду» — ‘Right2Water’, яке зібрало понад 1,8 мільйонів підписів і стосувалося необхідності вирішення питань забезпечення рівного доступу до води в Європі.

Перегляд Директиви також став частиною плану переходу до циркулярної економіки в Європі, зокрема щодо надання допомогти країнам—членам ЄС запровадити ресурсо-ефективне та стале управління в секторі питного водопостачання.

В Україні серед заходів щодо подолання кризи, спричиненою спалахом захворювання на COVID-19, а також в інших програмах немає жодної згадки щодо виділення ресурсів на посилення надійності та якості роботи водоканалів, запобігання можливим проблемам з очищенням і постачанням питної води та очищенням стічних вод.

Водоканали міст України звертаються до населення з проханням сплачувати, попри всі фінансові проблеми, комунальні послуги, тому що опинилися сам на сам з цим викликом. Кошти потрібні на закупівлю реагентів, підтримання усієї системи у працюючому стані, придбання захисних засобів для робітників.

Комунальний сектор в Україні стикаєтеся з кризою не платежів, що робить ускладненою якісну роботу водоканалів.

Падає споживання води бізнесом, на який покладено вищий тариф через перехресне субсидіювання, падає рівень оплати послуг населенням, яке розраховує, що уряд якось вирішить цю проблему.

Як результат, водоканали матимуть додаткові збитки через падіння та зміну структури споживання, борги споживачів, санкції з боку постачальників ресурсів, обмеження ресурсної бази органів місцевого самоврядування, коштом якої часто перекриваються збитки водоканалів, посилення проблеми з відтоком кадрів.

У ПАЕУ вважають, головними невідкладними заходами з вирішення нагальних екологічних та проблем, що стосуються безперебійного якісного водопостачання та санітарії в Україні мають стати:

• Підготовка Національної водної стратегії України;
• Впровадження положень Директиви ЄС про питну воду визначених Планом КМУ щодо імплементації європейського законодавства;
• Затвердження проекту нових цільових показників до Протоколу про воду і здоров’я та Плану їх впровадження, що дозволить Україні системно досягати ЦСР 6.
• Передбачення фінансової підтримку комунальних компаній що здійснюють водопостачання і очищення стічних на період кризи, що сталася у зв’язку з запровадженням карантину.

  ---

Спеціально для Ecobusiness Group,
Наталія Закорчевна,
Голова Комітету з охорони водних ресурсів
та водного врядування
Професійної асоціації екологів України