Консультації
Повернутися до переліку консультаційЧи можна розглядати золу як супутню продукцію виробництва?
17.08.2020
Підприємство від спалювання торф’яних напівбрикетів отримує продукт спалювання — золу. Чи можна її розглядати як супутню продукцію виробництва та продавати населенню чи юридичним компаніям як торф’яний субстрат для удобрення ґрунту чи торф’яний попіл? Чи потрібно у такому разі декларувати золу як відходи? Як можна визначити назву такого продукту згідно з кодами УКТЗЕД, і чи потрібно мати на нього санітарні висновки, паспорт про клас небезпеки?
Відповідь: Відповідно до ст.1 Закону України «Про відходи» від 5 березня 1998 року № 187/98-ВР (далі — Закон №187) відходи — це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких її власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Як вбачається з вищезазначеного, зола від спалювання торф’яних напівбрикетів, це продукція, яка не втратила свої споживчі властивості і має подальше використання, від продажу якої власник може отримати економічну вигоду. Така продукція підлягає бухгалтерському обліку та може продаватися юридичним та фізичним особам без обмежень, наприклад, для удобрення ґрунту.
За такого підходу, зола не належить до відходів і не підлягає декларуванню.
Для легалізації такої продукції необхідно розробити технічні умови (ТУ), якими визначити назву та напрямки використання (застосування) продукту. Маючи ці дані, можна звертатися до УКТЗЕД для визначення коду.
Матеріал є частиною публікації «ТОП-10». Повна версія — у журналі «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» №5, 2020.
Платформа рішень
для менеджерів природоохоронної
діяльності
для менеджерів природоохоронної
діяльності