Що змушує підприємства порушувати законодавство з охорони атмосферного повітря

Охорона атмосферного повітря вже не є виключно фаховим та правничим питанням. За останні три роки в усіх промислових агломераціях України відбулися тематичні акції громадського протесту. Експертне середовище активно обговорює розширену відповідальність суб’єктів господарювання за наслідки забруднення. 

На тлі глобальної пандемії та поширеності захворювань органів дихання «забруднення повітря», як категорія природоохоронної діяльності, здобула широкого соціального контексту та політичного резонансу. У суспільстві відбулися зміни, через які «охорона атмосферного повітря» сприймається не як абстрактна категорія екологічного права, а як персональна проблема для кожного. Суб’єктивність цього питання породила замкнене коло соціальної напруги. Громадяни вимагають від влади зробити «принаймні щось». Влада у цих обставинах робить «аби що», впроваджуючи чергові реформи та посилюючи нагляд та контроль. А «крайніми» у цьому трикутнику стають суб’єкти господарювання, які виправдовуючись економічними обставинами займають «глуху оборону»… Жалюгідна картина, хіба не так? Проте це те — що є!

Ми довго і всі разом йшли до цієї кризи природоохоронної діяльності. Буду відвертим, у своїй практиці я зустрічав вкрай мало екологів підприємств, які свідомо та умисно порушували норми екологічного законодавства. Здебільшого ці правопорушення — вимушений крок зі сторони менеджерів природокористування. Не виправдовуючи їхні дії, у цій статті я спробую продемонструвати недосконалості системи, що спонукають підприємців порушувати норми законодавства про охорону атмосферного повітря.

Як часто ми стикаємося з порушеннями норм законодавства?

Для раціонального підходу притаманно шукати причину через призму аналізу наслідків. Тому пошук відповіді на ключове питання цієї статті я пропоную почати з аналізу норм законодавства, які часто порушують суб’єкти господарювання. 

Розділ XV Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та розділ VII Закону України «Про охорону атмосферного повітря» містять перелік правопорушень, з якими у господарській діяльності можуть стикнутися підприємці.

Незважаючи на вичерпність цього переліку, подекуди зміст його вимог зрозумілий лише фахівцям та правознавцям. 

У 2008 році у відомому серед екологів підручнику «Організація управління в екологічній діяльності» команда українських вчених сформулювала базовий перелік основних видів порушень в галузі охорони атмосферного повітря, серед них:

• відсутність дозволу на викид забруднюючих речовин;
• перевищення дозволених величин викидів;
• невиконання у встановлені терміни природоохоронних заходів;
• порушення правил експлуатації газоочисного обладнання;
• невиконання розпоряджень та приписів органів нагляду та контролю;
• перекручування даних державної статистичної звітності та відмова від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря.

Минуло понад 12 років від дати публікації цього переліку, проте він досі залишається актуальним, на жаль.

Три «кити» порушень норм законодавства

Марно шукати єдину причину, що спонукає суб’єкти господарювання порушувати норми законодавства у сфері охорони атмосферного повітря. Кожний випадок свідомого чи вимушеного порушення є унікальним та потребує окремого аналізу. 

Часто-густо джерелом порушень вважають недосконале законодавство. Ідеального законодавства не існує. Будь-яке порушення варто сприймати як наслідок неефективного менеджменту, як зі сторони суб’єкта господарювання, так і зі сторони державного регулятора. У цьому контексті джерелом усіх порушень є три «кити» неефективного менеджменту:

1. кадри управління, що є основою прийняття та виконання рішень;
2. гроші, що є основним джерелом будь-якої діяльності;
3. правила гри, що сформувалися в умовах ринкової економіки.

Далі пропонуємо більш детально розглянути кожен з цих «китів», виявити їх причини та визначити рекомендації для уникнення наслідків порушення норм законодавства у сфері охорони атмосферного повітря.

Продовження – у статті журналу «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» №3, 2021.