Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про ОНС

Фахівець підприємства з охорони навколишнього середовища (ОНС) згідно посадової інструкції повинен знати екологічне законодавство, нормативні та методичні матеріали з ОНС і раціонального використання природних ресурсів, систему екологічних стандартів і нормативів, виробничу та організаційну структуру підприємства і перспективи його розвитку, технологічні процеси і режими виробництва продукції підприємства, порядок обліку і складання звітності з ОНС, основи економіки, організації праці, виробництва та управління та інше. Але фахівцю з ОНС доводиться під час виконання посадових обов’язків не тільки здійснювати розробку екологічної документації та складання звітності, контроль за додержанням у підрозділах підприємства чинного екологічного законодавства, інструкцій, стандартів і нормативів з ОНС, сприяти зниженню шкідливого впливу виробничих факторів на життя і здоров’я працівників та населення, проводити екологічної експертизи техніко-екологічних обґрунтувань та дослідження тощо, але й укладати угоди із партнерами та підрядниками в межах своїх компетенцій, готувати обґрунтовуючи документи для отримання дозвільних документів в господарські діяльності, взаємодіяти із регуляторними органами та органами державного контролю. 

Фахівець з ОНС несе відповідальність не тільки в межах, визначених чинним законодавством України про працю, але й за правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, та за завдання матеріальної шкоди – в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.

Відповідно до Роз’яснення ВИЩОГО АРБІТРАЖНОГО СУДУ УКРАЇНИ № 02-5/744 від 27.06.2001 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України (1540-06),  Законом України «Про охорону навколишнього  природного середовища» (Закон 1264-12), а також розроблюваним відповідно до нього земельним, водним, лісовим  законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

У вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, слід керуватися нормами природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, а з питань, не врегульованих цим законодавством, - відповідними правилами цивільного законодавства. 

Відповідно до статті 69 Закону 1264-12 шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Такі компетенції та відповідальність вимагають від фахівця з ОНС неабиякої професійної підготовки, знання не тільки екологічного права, але й господарського, адміністративного, кримінального та цивільного права.