В яких випадках фахівець з охорони праці може бути сумісником професій та працювати фахівцем з охорони навколишнього середовища?

Дуже часто в Україні виникає ситуація, коли обов’язки щодо дотримання природоохоронного законодавства підприємством покладаються на інженера з охорони праці. Чи законне таке суміщення професій? 

Давайте для початку розберемо поняття «сумісництво» та «суміщення»

Довідка!

Сумісництво — це виконання працівником іншої оплачуваної роботи за трудовим договором у вільний від основної роботи час на тому самому чи на іншому підприємстві, в установі, організації чи в фізичної особи – підприємця. 

Суміщення професій (посад) – виконання працівником поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою), і виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, що допускаються на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації за згодою працівника протягом встановленої законодавством тривалості робочого дня (робочої зміни)

Відповідно до ст. 64 Господарського кодексу України «підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис». 

Треба розуміти, що допоки в Україні не буде прийнято нормативно-правові акти, що зобов’яжуть суб’єкта господарювання створювати природоохоронну службу/відділ, на жаль, у питанні суміщення або сумісництва можна покладатися тільки на законодавство у сфері охорони праці.

Отже, працівник служби охорони праці не може залучатися до виконання функцій, не передбачених Законом України «Про охорону праці» та Типовим положенням про службу охорони праці (НПАОП 0.00-4.21-04). Згідно зі ст. 15 Закону України «Про охорону праці» та п. 1.4. зазначеного вище Типового Положення на підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. Іншими словами, за сумісництвом фахівець виконує обов’язки щодо охорони праці у відмінний відрізок робочого часу від обов’язків з охорони довкілля, при цьому укладається два трудових договори, як результат це додаткове навантаження на фахівця, оскільки його загальний робочий час за двома трудовими договорами (за основним місцем роботи і за сумісництвом) перевищує 8-годинний робочий день. Очевидним є те, що чинне законодавство про охорону праці не допускає сумісництво обов’язків з питань охорони праці на підприємствах з чисельністю працівників понад 50 осіб. Зазначимо, що йдеться саме про виконання усього обсягу роботи однією людиною. 

НПАОП 0.00-4.21-04 забороняє залучати працівників служби охорони праці до виконання функцій і завдань, не передбачених Законом України «Про охорону праці» від 14.10.1992 р. № 2694-XII, Положенням № 255 або системою управління охороною праці на підприємстві (п. 5.5 Положення № 255). Отже, спеціалісту з охорони праці заборонено суміщення інших посад. 

Інша справа, то створення структурного підрозділу на підприємстві. Якщо на підприємстві створено відділ, розроблено та затверджено Положення про цей структурний підрозділ підприємства, а у його штаті, крім начальника відділу, працюватимуть атестовані фахівці відповідних напрямів з безпеки, в тому числі екологічної, то підстав для заборони створення такого відділу на підприємстві немає. При цьому слід зазначити, що найменування такого відділу має бути не «відділ охорони праці», а наприклад «відділ охорони праці та екологічної безпеки». Однак, законодавчі вимоги щодо сумісництва та суміщення в такому відділі не зміняться. Щодо суміщення обов’язків з охорони праці та з охорони навколишнього середовища одним фахівцем можна також стверджувати, що це неможливо здійснити за рахунок збільшення інтенсивності праці при незмінній тривалості робочого часу через великий обсяг функцій та в силу відповідальності за кожний напрям, тому законодавчі вимоги щодо неможливості суміщення цих посад PAEU вважає доцільним.

Слід зауважити, що професія еколога (природоохоронця) досить молода, але вже є гостра необхідність в фахівцях цієї спеціальності через актуальність дослідження будь-яких негативних явищ в довкіллі, встановлення їх причин і методів запобігання. Також без екологічної експертизи та її позитивного результату не починається жодне будівництво. З огляду на стан довкілля в сучасному світі, важливість професії еколога з кожним роком зростає, як ростуть і вимоги, що висуваються до знань і досвіду цих фахівців.

У відповідності до затвердженого рішення «Про концепцію екологічної освіти в Україні», програми підготовки фахівців-екологів повинні передбачити:

• здобуття відповідного обсягу теоретичних знань з екології, орієнтованих на галузеву діяльність;
• розвиток необхідного  обсягу  практичних  екологічних знань в галузі охорони довкілля та раціонального природокористування, уміння самостійно аналізувати і моделювати екологічні ситуації з орієнтацією на управління ними;
• розвиток усвідомлення  реальності  екологічної кризи і шляхів її запобігання;
• здобуття навичок у розв'язанні галузевих, загальних локальних і регіональних екологічних проблем, уміння користуватися екологічними нормативно-правовими документами;
• розвиток здатності оцінювати екологічні ситуації і здійснювати заходи по охороні довкілля з позицій промислової екології, політики, економіки, законодавства;
• формування активної громадської позиції щодо вирішення проблем захисту довкілля і збереження біосфери;
• вміння активно користуватись сучасними інформаційними технологіями для вирішення екологічних завдань.

Професія еколога на підприємстві трансформується та вимагає від її власника нових навичок щодо упорядкування і послідовного вирішення екологічних проблем шляхом ефективного розподілу та використання ресурсів, розробки та впровадження системи екологічних стандартів, технічних правил та інструкцій, моніторингу та контролю їх дотримання тощо. Отже, еколог на підприємстві є «менеджером природоохоронної діяльності». 

Менеджерам природоохоронної діяльності для ефективної роботи на підприємстві необхідно постійно оновлювати свої знання та удосконалювати навички. PAEU визнає необхідність постійного поповнення екологічних знань і прагне не лише інформувати про природоохоронні заходи, а й надавати можливості професійного розвитку менеджерам природоохоронної діяльності. 

Джерело Прес-служба PAEU