На стику економіки та екології – до чого тут система моніторингу викидів парникових газів?

Парникові гази на відміну від промислових викидів відходів це більш глобальна справа. Тобто якщо якась країна викидає пил, то це швидше за все проблема місцевих жителів тієї території, де це відбувається. В той же час парникові гази впливають на клімат на глобальному рівні, роблячи це проблемою кожного. Саме тому Євросоюз починав включати торгові протекціоністські механізми для того, щоб впливати на інші країни. Зокрема, через Green Deal і Carbon Border Adjustment Mechanism.

Таким способом Євросоюз консолідує боротьбу із викидами та тисне на всіх, на кого може, щоб регулювати цю ситуацію. Це означає, що якщо в країні немає своєї системи обліку парникових газів, то товари на кордоні з Європейським Союзом будуть обкладатися додатковими податками. 

Наступним кроком після створення системи МЗВ, повинно бути створення системи торгівлі викидами. Тому що необхідно не просто рахувати викиди, а сприяти їх зменшенню. В світі є всього дві системи регуляції – це або обкласти вуглецевим податком, або ввести систему торгівлі викидами. Система торгівлі викидами є більш гнучким механізмом, який не просто карає всіх підряд, а ще стимулює тих, хто намагається зменшити.

Система моніторингу, звітності та верифікації парникових газів створювалася Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів на замовлення світового банку «Partnership for market readiness» (PMR), який об’єднує країни, міжнародні організації та експертів для розроблення та впровадження найбільш економічно вигідних інструментів зменшення викидів парникових газів.

Система моніторингу викидів парникових газів засновується на імплементованій Директиві 2003/87/ЄС, Угоді про Асоціацію між Україною та ЄС , Плані заходів по виконанню Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, затвердженому ПКМУ №1106 від 25 жовтня 2017, Законі України «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів», «Переліку видів діяльності, викиди парникових газів в результаті провадження яких підлягають моніторингу, звітності та верифікації», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №880 від 23 вересня 2020 р., Постанові КМУ №959 «Про затвердження

Порядку верифікації звіту оператора про викиди парникових газів» та ін.

У відповідності до постанови КМУ під систему торгівлі викидами підпадають підприємства, які займаються спалюванням палива понад 20 МВт, нафтопереробкою, коксохімією, агломерацією залізної руди та окатишів, а також працюють з чугуном і сталлю, ферросплавами, цементним клінкером, вапном і кальцинацією доломіта і магнезису, азотною кислотою, аміаком тощо.

Щоб почати виконувати моніторинг парникових газів на підприємстві необхідно розробити і затвердити план моніторингу, зібрати дані в ході виробничої діяльності, розробити звіт про викиди парникових газів і верифікувати звіт про викиди. Для розрахунку викидів парникових газів необхідно застосовувати методики балансу мас та стандартну методику, а також виконувати безперервні вимірювання.

Системою МЗВ в Україні передбачено, що моніторинговий період починається 1 січня кожного року. Ще до початку моніторингового періоду суб’єкту господарювання необхідно заключити договір з верифікатором, підготувати та затвердити план моніторингу. Протягом року оператор установки мусить збирати дані про викиди парникових газів, а в кінці року підготувати звіт про викиди парникових газів. До 31 березня наступного року оператор повинен верифікувати та подати звіт в уповноважений орган. До 30 червня необхідно підготувати Звіт про вдосконалення.

Розібратися із актуальними питаннями здійснення МЗВ підприємствами допоможе еколог-практик Галина Волкова під час Онлайн-курсу «Впровадження системи МЗВ парникових газів на підприємствах України»,  20-23 липня 2021

Встигніть долучитися!

Джерело Прес-служба Ecobusiness Group