ПРАКТИКА ВЕРХОВНОГО СУДУ щодо анулювання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 30 липня 2020 року у справі № 120/2136/19-а (адміністративне провадження № К/9901/8621/20), розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Тростянецький спиртовий завод» на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020 за позовом Департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької облдержадміністрації до Державного підприємства «Тростянецький спиртовий завод», за участю Прокуратури Вінницької області, треті особи: Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, Державна екологічна інспекція у Вінницькій області, Тростянецької селищної ради Тростянецького району Вінницької області, про анулювання дозволу, — касаційну скаргу державного підприємства «Тростянецький спиртовий завод» задовольнив частково.

Рішення суду мотивовано наступним.

У межах спірних правовідносин у справі під час заходу контролю, проведеного Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області, в частині порушень, які зазначені в розділу «Охорона атмосферного повітря» акта перевірки № 563/ВН від 04.10-12.10.2018 зазначено, що підприємство не звітувалось по речовинах у вигляді твердих суспендованих частинок (золі мазутній), про що зазначено в п. 1 припису від 18.10.2018.

За результатом позапланової перевірки від 04.06.2019 (акт № 328/ВН), підставою якої було виконання припису від 18.10.2018, було зазначено про виконання п. 1 припису.
Жодних інших порушень щодо дотримання умов дозволу на викиди забруднюючих речових в атмосферне повітря не зазначено.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Проте в межах спірних правовідносин вбачається, що за зверненнями громадян суб’єктами владних повноважень були вжитті термінові заходи спрямовані на першочергове анулювання документа дозвільного характеру, не дотримуючись встановленого чинним законодавством порядку, а саме: без встановлення в межах заходу контролю перевищенням гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, а також порушень умов дозволу на викиди в атмосферне повітря, без винесення припису за фактом таких перевищень з наданням достатнього часу на усунення відповідних чинників.

Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин в повітрі було виявлено 21.06.2019 в рамках здійснення Державною установою «Вінницькій обласний лабораторний центр МОЗ України» моніторингу якості атмосферного повітря, проте

Верховний Суд зазначає, що моніторинг був проведений не в межах заходу контролю.

Верховний Суд погоджується з позицією суду першої інстанції, що після отримання дозволу, положення Закону № 2806, Закону України «Про охорону атмосферного повітря» від 16 жовтня 1992 року № 2707-XII (далі — Закон № 2707)  та Порядку проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян — підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою КМУ від 13.03.2002 № 302, в разі наявності визначених підстав, передбачають виключно анулювання такого дозволу.

Отже, такої підстави для анулювання дозволу, як «відкликання раніше наданого погодження» положення вказаних нормативно-правових актів не визначають.

Також Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги посилання представника ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області, що відкликання погодження обумовлене неправдивістю відомостей в поданих ДП «Тростянецький спиртовий завод» документах для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, оскільки під час подання таких документів суб’єкт господарювання обґрунтовує лише можливі в майбутньому обсяги викидів під час провадження господарської діяльності, водночас невідповідність гранично допустимих обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зафіксовані вже після початку господарської діяльності підприємства, 21.06.2019 року згідно з лабораторними дослідженнями Державної установи «Вінницький обласний лабораторний центр МОЗ України».

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, виходячи зі змісту частини першої ст. 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об’єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, як підкреслюється у підп. 4.1 цього рішення, є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об’єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

ПЕРСПЕКТИВНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

У жовтні 2020 року Міндовкілля оприлюднено проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону атмосферного повітря» з метою удосконалення механізму регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря»

Серед іншого, проєкт спрямовано на узгодженість в частині дозвільної процедури, встановлення основних вимог для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, процедура видачі дозволу, підстави та порядок відмови, зупинення та анулювання дозволу на викиди.
Статтею 11-1 проєкту передбачається, що видача (відмова у видачі, переоформлення, анулювання) дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища безоплатно, відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Матеріал опубліковано частково! Більше про підстави для анулювання дозволу на викиди та розбір практики — в збірнику «ПРИРОДООХОРОННЕ ЗАКОНОДАВСТВО У ФОКУСІ ВЕРХОВНОГО СУДУ» .