Верифікація: що таке, хто може здійснювати та які вимоги до верифікаторів?

Верифікація це перевірка звіту оператора з моніторингу викидів парниковий газів установки на підприємстві з метою незалежної оцінки того, як плану моніторингу був реалізований і оцінки джерел даних, які були використані для збору та узагальнення даних у звіті оператора.

Верифікація це важливий інструмент, за допомогою якого уповноважені органи та інші сторони процесів матимуть високу ступінь впевненості в тому, що Звіт про викиди містить достовірні, правдиві та справедливі дані про викиди парникових газів. Іншими словами, верифікація це перевірка реалізації плану моніторингу та даних у звіті оператора. Система моніторингу звітності верифікації це база для майбутньої системи торгівлі квотами на викиди парникових газів.

Верифікатор це юридична особа, яка акредитована відповідно до Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» національним органом з акредитації (НААУ). Основні стандарти, які містять критерії оцінки верифікаторів, це ДСТУ ISO/17011 та ДСТУ ISO/14065. В Україні на законодавчому рівні визначено, що фізична особа немає права займатися верифікацією.

Галузь акредитації має бути зазначена в акредитаційному сертифікаті та відповідати групам діяльності, відображеним у відповідній постанові Кабінету Міністрів України. Веритифікар обов’язково повинен мати договірні відносини з кожним клієнтом. Аудитор з верифікації це член групи з верифікації, який бере участь у проведенні верифікації звіту оператора.

Вертифікатор зобов’язаний розробити, задокументувати, впровадити та підтримувати в актуальному стані процес забезпечення компетентності персоналу з метою забезпечення якості верифікаційних послуг, які будуть надаватися:

• «Критерії загальної компетентності персоналу»,
• «Методи для оцінювання компетентності персоналу»,
• «Процес забезпечення постійного навчання персоналу»
• «Процес аналізу відповідності завдань з верифікації у сфері акредитації».

Верифікатор має здійснювати на регулярній основі спостереження за діяльністю персоналу. Вертифікатор має визначити, задокументувати, впровадити та підтримувати в актуальному стані процедури діяльності з верифікації. У групу з верифікації можуть бути:

• Провідний аудитор з верифікації – аудитор, який здійснює керівництво та контроль за групою з верифікації та відповідає за проведення верифікації та підготовку верифікаційного звіту (обов’язково має бути).
• Аудитор з верифікації (якщо необхідно).
• Фахівець з технічних питань – особа, яка володіє спеціальними знаннями, достатніми для надання висновків, роз’яснень, рекомендацій, консультацій при проведенні верифікації (якщо необхідно).
• Аудитор з верифікації-стажист (не передбачено в нормативних актах).

Необхідність того чи іншого спеціаліста в групі верифікації встановлюється із міркувань того, що група з верифікації обов’язково має забезпечити відповідність всім вимогам щодо компетентності персоналу.

Роль верифікації створити впевненість у точності даних у звіті про викиди. Є два рівні впевненості: обґрунтований – означає висок, але не абсолютний рівень впевненості, і обмежений – означає помірний рівень впевненості у тому, що предмет є правдоподібним. При цьому обидва рівні оперують однаковими доказами.

Для досягнення обґрунтованого рівня впевненості необхідно провести більш глибокі та детальні перевірки інформації. Для позитивного висновку верифікації вимагається обґрунтований рівень впевненості. Якщо верифікатор в ході реалізації плану перевірки до якоїсь інформації, об’єктам і так далі та не зможе зібрати необхідні дані, то це означає неможливість досягнення обґрунтованого рівня впевненості, що призведе до негативного висновку верифікації.