Розвиток мінерально-сировинної бази України – у фокусі стратегічна і критична сировина. Які розвідувальні можливості України?

Нещодавно уряд ухвалив проєкт Закону України «Про внесення змін до Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року», який, зокрема, передбачає масштабні пошуки і розвідку родовищ стратегічної і критичної сировини як основних корисних копалин, попит на які, як очікується, тільки зростатиме. Тож, цілком логічно, що, маючи наявні ресурси та перспективи розробки зазначеної сировини, наша держава хоче скористатися таким потенціалом. Особливо, у розрізі стратегічного партнерства з Європою у галузі критичної сировини та участі України у Європейському Альянсі сировинних ресурсів (ERMA) та Європейському батарейному альянсі (EBA).

Проте на цьому шляху на вітчизняну розвідувальну галузь може чекати ряд викликів. Яких? Спробуємо розібратися.

Застаріла матеріальна база державних розвідувальних підприємств

Відомі прояви і родовища літію, цирконію, кобальту, хрому, молібдену, берилію, танталу, ніобію, золота, нікелю, титану в Україні були відкриті ще за радянських часів, а тому потребують постановки додаткових розвідувальних робіт (бурових, лабораторно-аналітичних тощо) для оцінки цих ділянок надр у сучасних економічних умовах. Зважаючи на те, що переважна більшість таких ділянок мають складну геологічну будову, мінливу якість корисної копалини, нерідко значні глибини залягання, то і комплекс розвідувальних робіт має бути відповідним. Тобто, передбачати буріння глибоких, нерідко похилих свердловин, використовувати технології буріння, які забезпечували би високий вихід керну. А зростаючі світові потреби у зазначеній сировині вимагають ще й підвищеної швидкості буріння. І тут постає питання – що має у цьому напрямку Україна?

Сьогодні Державній службі геології та надр України, як центральному виконавчому органу, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, підпорядковується низка державних геологічних підприємств, розташованих у різних регіонах України, діяльність яких напряму стосується пошуків та розвідки родовищ корисних копалин. Це ПрАТ «Національна акціонерна компанія «Надра України», ДГП «Укргеофізика», КП «Кіровгеологія», ДП «Українська геологічна компанія», ДКП «Південукргеологія», ДРГП «Донецькгеологія», ДО «Київський геологічний центр», ДО «Південний геологічний центр», ДО «Північно-Східний геологічний центр», ДО «Західний геологічний центр», ДО «Східний геологічний центр», Північне державне регіональне геологічне підприємство «Північгеологія», КП «Південний еколого-геологічний центр» (КП «Південекогеоцентр»). Виглядає доволі потужно. Проте, чи так це насправді?

Більшість із зазначених підприємств були реорганізовані з колишніх регіональних геологічних об’єднань з їхньою матеріальною базою, яка є надбанням іще минулого століття. Інші перебувають у глибокій фінансовій кризі. Серед державних геологічних підприємств, які постійно працюють і мають державне фінансування, залишились ПрАТ «Національна акціонерна компанія «Надра України» і ДП «Українська геологічна компанія» (УГК), функціонують КП «Кіровгеологія» і ДРГП «Донецькгеологія».

Найбільш повноцінний комплекс геологічних робіт пропонує ДП «Українська геологічна компанія» (УГК): буріння свердловин на воду, геофізичні та гідрогеологічні роботи, пошуково-розвідувальне буріння, еколого-геохімічні дослідження. Окремо слід зазначити, що Центральна лабораторія компанії є єдиною в Україні, що виконує повний комплекс аналітичних досліджень мінеральної сировини. У своїй структурі УГК має розгалужену сітку геологічних підприємств, які є майже у кожному регіоні України. Все вищезазначене дає змогу компанії посідати одні з лідируючих позицій на ринку геологічних послуг України.

Проте навіть УГК не має у своєму арсеналі сучасних бурових установок, здатних виконувати складні геологічні задачі. Буровий парк більшості державних геологічних підприємств – це здебільшого зношена техніка, що залишилась ще з радянських часів. Не говорячи вже про лабораторії, які колись виконували складний комплекс лабораторно-аналітичних робіт, а сьогодні ледве функціонують або розвалені. А без якісних, часто специфічних, лабораторних аналізів неможлива якісна оцінка мінеральної сировини. Особливо критичної. Сьогодні в Україні просто ніде виконувати лабораторно-технологічні або технологічні дослідження з отримання, наприклад, того ж металічного літію.

Дефіцит спеціалістів

Занепад геологічної галузі, що розпочався у 2000-х роках, недостатнє фінансування державних геологічних підприємств. Усе це стало причинами постійних боргів за зарплатою, відтоку кваліфікованих кадрів із геологорозвідувальної сфери. Зокрема, якщо одні пов’язали свою професійну діяльність із приватним геологічним сектором, то інші – взагалі змінили професію. А це майже безповоротні втрати. Адже і сама професія геолога втратила свою колишню популярність, як і більшість суміжних професій. Ба більше, за даними досліджень української галузі західними спеціалістами у 2018 році, середній вік фахівців у галузі складав 70 років. І цьому є логічне пояснення.

Приклад із власного досвіду автора

Група 1999-2004 років навчання зі спеціальності «Пошуки та розвідка родовищ корисних копалин» у Національному гірничому університеті (сьогодні НТУ «Дніпровська політехніка») налічувала 24 студенти. З них сьогодні лише троє працюють геологами.

У 2020-2021 роках студентів-геологів різних курсів – 9-13 у групі. І більшість із них не планують пов’язувати свою професійну діяльність із геологічною галуззю.

Виходить, що випускники-геологи початку 2000-х років, які зараз мали би складати основу виробничих колективів геологічних підприємств, повинні мати щонайменше15-річний досвід роботи, при цьому бути відкритими до сучасних підходів у роботі – сьогодні «на вагу золота». А молодь у геологію йде неохоче.

Це стосується спеціалістів як вищої, так і середньої ланки. Як геологів, буровиків, гідрогеологів, геофізиків, так і гірничих інженерів, збагачувальників, спеціалістів з лабораторно-аналітичних досліджень мінеральної сировини. А особливо спеціалістів з міжнародної оцінки ресурсів і запасів корисних копалин. Їх в Україні просто не готують. І це ще один із ризиків для вітчизняної розвідувальної галузі. Ризик того, що закордонні спеціалісти можуть витіснити наших.

На ринку розвідувальних і бурових послуг нашої держави вже почали з’являтися закордонні бурові компанії. Що вони пропонують?

Закордонні бурові компанії

Зазвичай, закордонні бурові компанії мають потужний арсенал сучасної бурової техніки, кваліфікований штат працівників, великий досвід роботи і клієнтську базу гірничих підприємств зі світовим ім’ям.

Уже кілька років в Україні працює турецька бурова компанія PozitifSondaj. І, схоже, що збирається залишитись у нас надовго. У 2020 році компанія зареєструвала український філіал – ТОВ «ПОЗІТІФ ДРІЛЛІНГ УКРАЇНА». Компанія надає послуги колонкового та багатоцільового буріння, а також буріння зі зворотною циркуляцією (з використанням повітря). Компанія сама виробляє та обслуговує власний парк бурового обладнання разом із дочірнім підприємством MBEF. Водночас, якщо проєкт вимагає індивідуальних рішень, то вони розробляються відповідно до поставлених задач.

В арсеналі «ПОЗІТІФ» бурові установки здатні бурити по твердих корисних копалинах на глибину до 3000 м під кутами від 45^о до 90^о. Конструкція бурових машин дозволяє бурити у місцевості з різним рельєфом – від рівнинного до гірського, у лісових масивах та зонах з обмеженим доступом, у складних геологічних умовах.

Найбільше іноземних бурових і сервісних компаній сконцентровано у нафтовидобувному і газовидобувному секторах. Це і хорватська Crosco Integrated Drilling & Well Services, і американські Weatherford та Schlumberger, ВО «Білорусьнафта», ряд китайських компаній.

Як бачимо, інтерес до вітчизняної розвідувальної галузі є. І він з одного боку може потіснити українських спеціалістів, а з іншого – поле для вдосконалення матеріально-технічної бази, програмного забезпечення, підвищення кваліфікації спеціалістів вітчизняних бурових і розвідувальних компаній. Особливо це стосується приватного геологічного сектору України, який сьогодні успішно розвивається і є конкурентоспроможним. Комерційні геологічні підприємства надають широкий спектр послуг від пошуків і розвідки родовищ корисних копалин до проєктування роботи гірничих підприємств, супроводжують видобувні роботи. Вони сучасні, мобільні, завжди на вістрі подій у геологічному світі, але водночас мають у своєму виробничому колективі разом з молодими і досвідчені кадри – колишніх працівників державних геологічних підприємств.

Приватні бурові українські компанії підтягнулися до рівня іноземних. Наприклад, «Геосинтез інжинірінг», «Бурова техніка», «СКС», ТОВ «Геобудівельні технології» – це вже серйозні відомі бренди, які надають якісні послуги. Навіть невеликі бурові компанії намагаються постійно розширювати і вдосконалювати перелік своїх послуг, закуповувати нове обладнання. Швидко розвиваються приватні геофізичні та сейсмологічні компанії, сегмент інженерно-геологічних підприємств.

Сьогодні приватний геологічний сектор повністю задовольняє потреби регіонів, у яких працює. І він продовжує набирати обороти.

Тож, як бачимо, розвідувати надра, зокрема критичні і стратегічні, в Україні є кому і є чим. І тут у пригоді державним компаніям можуть стати і приватні геологічні підприємства України, і закордонні компанії. Потрібно лише знайти ці ефективні способи співпраці і, звісно, заручитися державною підтримкою.

Малова Марина, спеціально для НАДПУ

Джерело: neiau.org