Яким нормативним документом користуватися при визначенні класу небезпеки ЗР при сплаті екологічного податку?

При сплаті екологічного податку за викиди в атмосферне повітря виникло питання стосовно визначення класу небезпечності забруднюючої речовини. Наразі існує 2 нормативних документи, що визначають клас небезпеки ЗР: наказ Мінприроди від 27 червня 2006 року № 309 та наказ МОЗ від 14.01.2020 № 52, в яких класи небезпечності ЗР, зокрема сульфатної та оцтової кислот, фреону та вінілацетату, відрізняються. Яким нормативним документом користуватися при визначенні класу небезпеки ЗР при сплаті екологічного податку?

Зокрема, за ст. 240.1.1 ПКУ платниками податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

            Згідно зі ст. 242.1.1 ПКУ об’єктом та базою оподаткування є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

            Статтею 243.2 ПКУ регламентовано ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення на які встановлено клас небезпечності.

            Отже, зобов’язання щодо сплати екологічного податку пов’язані з експлуатацією стаціонарних джерел викидів та надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин від даних джерел.

            Нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин зі стаціонарних джерел, затверджені наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.06.2006 № 309, та встановлюються відповідно до Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розроблення та затвердження нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин зі стаціонарних джерел» від 28.12.2001 № 1780.

            Зазначені нормативи обмежують масову концентрацію відповідних забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел з урахуванням класу небезпеки таких речовин.

            Наказом Міністерства охорони здоров’я України 14 січня 2020 року № 52 затверджено гранично допустимі концентрації хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць, які розроблено відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», у т.ч. з встановлення класу небезпеки речовин.

            При цьому наказ Міністерства охорони здоров’я України 14 січня 2020 року № 52 не пов’язує регламентовані речовини зі стаціонарними джерелами викидів, а регламентує дані речовини, як фактор присутній у середовищі життєдіяльності людини (зокрема в атмосферному повітрі населених місць) 

            Зважаючи на викладене, рекомендуємо застосовувати класифікацію, передбачену наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.06.2006 № 309. 

Публікація є частиною журналу «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» №2, 2022