Статті

Повернутися до переліку cтатей
ЕКОтрансформація

Як успішно вирішити екологічні проблеми водойм Києва: кейс КП «Плесо»

Від редакції.
У цьому випуску ми представляємо учасника проекту–2018. У номінації «Кращий проект у сфері ревіталізації водних об’єктів» — КП «Плесо», що презентує обладнання та технології для «зеленої» модернізації комунального підприємства.


Специфіка й унікальність підприємства

Кияни хочуть бачити своє місто сучасним, європейським, екологічно безпечним і комфортним для проживання. Важливою складовою екологічної безпеки та комфорту столиці є водні об’єкти. Тому вони мають бути доступними та екологічно безпечними. А ще їх потрібно зберегти для наступних поколінь. Комунальне підприємство «Плесо» й було створено саме для провадження заходів щодо охорони, утримання та експлуатації внутрішніх водойм Києва та земель водного фонду, покращення їх рекреаційної спроможності та екологічного стану.

КП «Плесо» ініціювало створення унікального документа«Водна стратегія міста Києва на 2018–2025 роки» (далі — Стратегія). Головна мета реалізації Стратегії — збереження та оздоровлення водних об’єктів Києва до 2025 року.

Робота, яку розпочали ще 2016 року, сьогодні вже — на завершальному етапі: написано перший та другий варіанти драфту Стратегії, підготовлено коротку й розгорнуту версію документа.
Щоб досягти максимальної відкритості у процесі написання Стратегії та узгодити ключові питання, КП «Плесо» ініціювало круглі столи з компетентними співробітниками наукових інститутів, які працювали у робочій групі, очолюваній начальником служби екологічного нагляду М. Я. Гінзулою, експертами Київської громадської платформи неурядових організацій під керівництвом О. Л. Коваленко. Крім цього, документ представляли широкому загалу на фестивалях Громадського бюджету Києва.

Про водну стратегію столиці

Найважливішими завданнями Стратегії є:

1. Поліпшення стану водних об’єктів міста, збереження їх для прийдешніх поколінь через упровадження таких ініціатив:

  • заборона знищення (каналізування або осушення) природних та істотно змінених водних об’єктів міста, припинення забудови прибережних захисних смуг;
  • скорочення забруднення водних ресурсів за рахунок поступового зменшення та повної ліквідації скидів неочищених стоків зі всіх (точкових, дифузних, пересувних) джерел забруднення: до 2025 року на 50 % порівняно з 2018 роком;
  • забезпечення ефективного використання водних ресурсів міста;
  • інвентаризація та паспортизація водних об’єктів столиці;
  • створення сучасної інформаційної бази у сфері водного середовища;
  • створення ефективної системи контролю якості водойм Києва.

2. Упровадження інструментів інтегрованого управління водними ресурсами міста.

3. Створення сучасної системи моніторингу водних об’єктів та забезпечення доступу до інформації щодо якості води та санітарного стану водних об’єктів столиці.

4. Створення нових об’єктів публічного простору навколо водних об’єктів, залучення громадськості до розв’язання екологічних проблем у цій сфері.

5. Поліпшення водного партнерства та кооперації між усіма зацікавленими сторонами.

6. Удосконалення інституціональних засад та нормативно-правової бази у сфері використання та охорони водних об’єктів столиці. Співпраця в рамках створення концепції Стратегії — соціальне й адміністративне партнерство між інститутами громадянського суспільства, представниками органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, бізнесу та науковими співробітниками задля збереження й відновлення столичних водойм.

Про загрози та складнощі

Принагідно слід зауважити, що у процесі реалізації проекту можливі такі загрози:

  • недостатня активність щодо просування екологічних і соціальних проектів;
  • невідповідність законодавчої та нормативної бази сучасним вимогам;
  • відсутність системи управління дощовою каналізацією міста;
  • відсутність чітких і прозорих механізмів фінансування витрат, спрямованих на поліпшення стану водних об’єктів;
  • зростання забруднення водних об’єктів, погіршення якості води;
  • ймовірність агресивних протестних акцій та кризових явищ, пов’язаних із будівельною діяльністю у прибережних зонах і забрудненням водних об’єктів.

Про перспективи

Загалом імплементація Стратегії у систему екологічної політики передбачає низку можливостей для киян та міста в цілому:

1. Підвищення комфорту життя людей.

2. Підвищення рівня задоволення оздоровчих і рекреаційних потреб населення.

3. Посилення позицій Києва в міжнародних рейтингових оцінках.

4. Реалізація міської екологічної політики.

5. Кооперація громади, бізнесу та влади для гармонійного розвитку міста.

6. Паспортизація водних об’єктів Києва.

7. Упровадження інноваційних методів у сфері водоочищення.

8. Створення нових рекреаційних зон.

9. Створення сучасного міського простору навколо водних об’єктів.

10. Посилення безпеки перебування на водних об’єктах.

11. Підвищення туристичної привабливості міста.

12. Підвищення екологічної культури.

13. Упровадження сучасного моніторингу водних об’єктів.

14. Інтегроване управління водними ресурсами та забезпечення водою необхідної кількості й якості водокористувачів столиці та мешканців країни нижче за течією Дніпра.

Про очікуваний результат

Реалізація Стратегії дасть змогу поліпшити стан інфраструктури, пов’язаної з водними ресурсами міста, збільшити туристичну привабливість Києва, покращити екологічний і санітарний стан земель водного фонду, підвищити комфорт та якість життя у столиці.

У 2018 році в рамках завдань Стратегії КП «Плесо» провело паспортизацію 18 водних об’єктів, що перебувають на балансовому обліку. Ще одним досягненням є поліпшення стану водойм із використанням сучасних методів очищення води, а саме: за допомогою турбоежекторного аератора, що запобігає зниженню вмісту кисню у водоймі, попереджуючи замор гідробіонтів. Робота триває…

Про досягнення: проект примусової аерації води

Для покращення екологічного стану водойм Києва вперше КП «Плесо» застосувало аерацію як один із ефективних методів покращення екологічного стану води.

З цією метою обрали модельну водойму — озеро Тельбін. Такий вибір пояснюється відносно невеликими розмірами озера: площа водного дзеркала — 124 тис. м2, довжина — 800 м, максимальна ширина — 160 м, мінімальна — 100 м, глибина — близько 12 м. В озері Тельбін, як і в більшості водойм міста, упродовж року спостерігається дефіцит розчиненого кисню у придонному шарі води.

Збагачення її розчиненим киснем біля дна відбувається лише навесні та восени під час гомотермії. Улітку можливо навіть формування анаеробних зон із появою сірководню біля дна, що погіршує екологічний стан водного об’єкту. Водночас, тривалий дефіцит розчиненого кисню інтенсифікує надходження, передусім, сполук неорганічного азоту та фосфору з донних відкладів до водної товщі.

Це призводить до вторинного забруднення водного середовища. У свою чергу, надмірний вміст зазначених сполук викликає «цвітіння» води, що унеможливлює застосування водного об’єкту для ре креації. Отже, озеро Тельбін можна використати як модельний об’єкт для перевірки ефективності аерації задля покращення екологічного стану урбанізованих водойм. Результати вітчизняних та закордонних наукових досліджень свідчать про позитивний ефект застосування аераторів для покращення екологічного стану забруднених водойм.

Аераційні установки почали працювати навесні 2017 року. Протягом досліджуваного періоду вони були занурені на глибину 1,5 м. Зважаючи на рекомендації науковців Інституту гідробіології НАН України, було обрано й відповідний режим роботи аераторів.

Упродовж літа та осені 2017 року перевіряли відповідь екосистеми озера на вплив аераційних установок. До уваги брали гідрохімічні (концентрація розчиненого кисню, значення рН, вміст неорганічних форм азоту й фосфору) і гідробіологічні (чисельність і біомаса фітопланктону, домінуючий комплекс видів, вміст Chl-a) показники. Для цього проби води відбирали за вертикаллю на декількох станціях.

Результати досліджень свідчать, що після введення в експлуатацію аераційних установок глибина температурного стрибка знизилась із 3 м, у 2009 році, до 5,5 м — у 2017-му.

Отже, за рахунок температурного стрибка водна товща озера поділилась на дві частини, які відрізняються між собою не лише за температурою, а й за вмістом розчиненого кисню та його насиченням, значенням рН, концентрацією амонійного азоту й неорганічного фосфору, чисельністю та біомасою фітопланктону, вмістом Chl-a. Вміст розчиненого кисню у воді озера Тельбін протягом досліджуваного періоду перебував у межах 1,09–12,4 мг/дм3. Установлено, що його концентрація знижувалась за вертикаллю, а у водній товщі нижче температурного стрибка була менша в 2,0–4,9 раза порівняно з його значеннями безпосередньо над ним.

У 2009 році зниження вмісту розчиненого кисню спостерігалось навіть у водній товщі над температурним стрибком, а саме: на глибині 2 м (див. рисунок). Отже, аераційні установки збільшили шар води, який добре насичений розчиненим киснем із 2 м до 4,5–5,0 м, завдяки чому зросла очисна здатність досліджуваної водойми. Про позитивний вплив аераційних
установок свідчать результати розрахунків насичення води розчиненим киснем над температурним стрибком на станціях відбору біля працюючого та біля виключеного протягом доби роботи аераторів. Установлено, що насичення води киснем біля працюючого, за вказаним режимом роботи, аератора було на 11,6–15,7 % вище, ніж біля тимчасово виключеного. Відбір проб здійснювався через одну годину після відключення усіх аераторів у першій половині дня.

Аераційні установки також вирівняли вміст неорганічних форм азоту й фосфору у водній товщі над температурним стрибком, тоді як під ним спостерігається широкий інтервал значень вмісту амонійного азоту та неорганічного фосфору. Цей інтервал величин свідчить про їхнє надходження до водної товщі придонного шару з донних відкладів.

Окрім цього, збільшилась прозорість води, а також удалось уникнути явища її «цвітіння», яке у цю саму пору спостерігали на інших озерах Києва (значення чисельності фітопланктону в діапазоні 5720–19 040 тис. кл./дм3, а біомаси —1,458–8,474 мг/дм3).

Підсумовуючи результати проведених досліджень, слід зазначити, що аерація досить прогресивний метод покращення якості води, вартий вкладених у нього коштів. Не викликає сумніву, що його треба впроваджувати на інших водних об’єктах Києва.

Про програму «Блакитний прапор»

«Блакитний прапор» — це міжнародна екологічна відзнака, якою нагороджують по всьому світові.

У нашому регіоні КП «Плесо» є рекордсменом: два роки поспіль пляжі підприємства отримують цю нагороду. Відзнаку поновлюють щороку, тому кожен рік подають дані за усіма показниками. Минулого року у підприємства було 3 сертифікати, 2018 року здобуто 7.


ДОВІДКА!

Блакитний прапор видають пляжам і маринам країн Європи, Африки, Карибських островів, а також Нової Зеландії, Канади на підставі рішення незалежного Міжнародного журі про їх відповідність критеріям Програми «Блакитний прапор».

Для участі в ній необхідно бажання пляжів або марин і наявність національного координатора — громадської організації, яка є членом Міжнародної федерації з екологічної освіти (FEE — Foundation for environmen taleducation). FEE є міжнародним координатором програми «Блакитний прапор».


Джерело: журнал «ECOBUSINESS. Екологія підприємства»  № 1, 2019

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини з екології на нашій сторінці в Facebook та каналі в Telegram

 

Розсилка новин

(If you're a human, don't change the following field)
Your first name.
(If you're a human, don't change the following field)
Your first name.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»

ecolog-ua.com

Дякую,
не показуйте мені це!