Директива 2008/98/ЄС про відходи та українські реалії

Директива 2008/98/ЄС передбачає:
— акцент на максимальне повторне використання відходів, ресурсозбереження, заміщення первинних природних ресурсів (видобування корисних копалин) – вторинними;
— введення у законодавство і реалізацію п’ятиступеневої ієрархії відходів, категорії побічних продуктів, критеріїв кінця статусу відходів;
— регламентацію віднесення відходів до категорії небезпечних, розроблення списку відходів (List of waste), їх класифікацію;
— запровадження розширеної відповідальності виробника;
— планування управління відходами та запобігання їх утворенню;
— ведення публічних реєстрів суб’єктів підприємницької діяльності у сфері поводження з відходами.

Імплементація тільки цієї директиви неможлива без зміни ідеології у цій сфері, розроблення нової редакції рамкового закону про відходи та підзаконних актів на його реалізацію. Перед усім необхідно розробити закон на заміну ЗУ «Про відходи», переглянути СанПіН 2.2.7.029-99 та Державний класифікатор відходів ДК-005-96, розробити Національний перелік відходів відповідно до європейських стандартів, переглянути форми статистичних спостережень за відходами та розробити нову нормативну базу екологічного податку і зміни до Податкового кодексу України.

Закон України «Про відходи» та інші підзаконні акти у сфері поводження з відходами передбачають:

• впровадження абсолютно нових підходів та ієрархії поводження з відходами, що  потребуватиме розробки нового законодавства і його узгодження з іншим законодавством, що, у свою чергу, вплине на дозвільну, податкову систему, способи та об’єкти поводження з відходами тощо;
• узгодження класифікації відходів. Імплементація європейського переліку відходів (List of waste) пов’язана з одними з найбільш значних реформувань у нормативно­правовому полі України щодо відходів;
• перехід від розробки державних програм поводження з відходами з їх низьким рівнем відповідальності за виконання до розроблення планів з управління відходами з наднаціональним рівнем звітності й контролю виконання;
• запровадження розширеної відповідальності виробника при створенні систем поводження з відходами упаковки, відпрацьованими мастилами (оливами), шинами, батарейками й акумуляторами, електронними й електричними відходами тощо.

Однак впровадити усе це, не чекаючи змін у законодавстві  — нову ієрархію поводження з відходами, узгодити класифікацію відходів з європейською, розробити плани управління відходами на підприємстві і запровадити принцип розширеної відповідальності виробника (наприклад, у договорах постачання) підприємство може й сьогодні. Великі підприємства, орієнтовані на європейський ринок, та підприємства з іноземними інвестиціями це вже зробили.