Чи може підприємство продавати відпрацьовані автомобільні акумулятори, зазначаючи їх статус не як «відходи», а як «вторсировина»? Як правильно змінити цей статус?

Закон України «Про відходи» від 5 березня 1998 року № 187/98-ВР — Закон №187/98

Акумуляторна батарея, що повністю або частково втратила свої споживчі властивості і не має подальшого використання за місцем утворення чи виявлення, набуває статусу небезпечного відходу. На це вказує п. 32 розділу А Жовтого переліку відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 оку № 1120, згідно з яким відходи, що містять свинцеві сполуки, віднесені до небезпечних.

Відповідно до ст. 1 Закону № 187/98 небезпечні відходи, в тому числі й відпрацьовані акумулятори, вимагають від суб’єктів господарювання спеціальних методів і засобів поводження з ними. А тому утилізацією таких відходів займаються виключно спеціалізовані підприємства та організації, які отримали відповідну Ліцензію для здійснення такого виду діяльності (п. 3 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 2 березня 2015 року № 222-VIII).

Тобто, звичайні підприємства, що не отримали такої Ліцензії, самостійно позбутися (утилізувати) такі відходи не мають права. Водночас їм дозволено зберігати такі відходи на території підприємства. Але робити це можна лише протягом року з дня утворення небезпечних відходів (визнання акумуляторів непридатними до використання) і лише за умови, що такі відходи до закінчення цього строку будуть передані на підставі укладеного відповідного Договору суб’єктам господарювання, що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

При цьому слід зазначити, що звільнення підприємства від отримання ліцензії на поводження з небезпечними відходами не звільняє суб’єктів господарювання від необхідності організувати облік акумуляторів, які визнані непридатними до подальшого використання. Облік таких відпрацьованих акумуляторів ведеться до моменту передачі їх на утилізацію або реалізацію як вторинної сировини.

Відпрацьовані акумулятори не є активами, а отже, не мають вартості і не відображаються ні в податковому, ні в бухгалтерському обліку.

Вести облік відпрацьованих акумуляторів суб’єкти господарювання мають, використовуючи типову форму № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари», затверджену наказом Мінприроди від 07 липня 2008 року № 342.

Форма № 1-ВТ не є статистичною звітністю чи первинним документом бухгалтерського обліку, це внутрішній документ підприємства, призначений для накопичення інформації про відходи, пакувальні матеріали і тару. Ця інформація необхідна для складання на її підставі статистичної звітності щодо відходів.

Використані акумуляторні батареї можна реалізувати як вторинну сировину (металобрухт) або обміняти їх з доплатою на новий акумулятор. У цьому разі непридатні до використання акумулятори необхідно після їх списання оприбуткувати як вторинну сировину на субрахунок 209 «Інші матеріали».

Оприбутковувати такі акумулятори на баланс слід за оціночною вартістю. Відображається надходження таких активів, як і надходження акумуляторів, у вигляді відходів: шляхом виписування накладних на внутрішнє переміщення матеріалів.

Реалізовувати такі активи слід за загальновстановленими правилами. При реалізації відпрацьованих акумуляторів як металобрухту, така операція звільняється від обкладення ПДВ згідно з п. 23 підрозд. 2 роз. ХХ ПК України.

Екоподаток за утворення таких відходів також не сплачується. Підприємство, яке тимчасово (до моменту передачі або реалізації відпрацьованих акумуляторів, спеціалізованій установі) зберігає такі відходи, не вважається особою, що здійснює їх розміщення. Але слід також зазначити, що сплачувати екоподаток повинні підприємства, які здійснюють тимчасове зберігання відходів і при цьому не уклали договір на видалення та утилізацію відходів, у якому були би визначені конкретні строки передачі відходів на утилізацію та захоронення.

Таким чином:

— Відпрацьовані акумуляторні батареї вважаються небезпечними відходами.

— Зберігати утворені небезпечні відходи на території підприємства без отримання ліцензії на поводження з небезпечними відходами можна, тільки якщо строк зберігання таких відходів не перевищує одного року, за наявністю укладеного договору з суб’єктам господарювання, що має ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами з визначеним терміном їх передачі.

— Для реалізації утворених відходів акумуляторів як відходів вторинної сировини їх необхідно обліковувати в аналітичному обліку підприємства в натуральному виразі у картці обліку МНМА (Малоцінні необоротні матеріальні активи) та оприбуткувати як вторинну сировину на субрахунок 209 «Інші матеріали». Також необхідно такий облік вести за типовою формою № 1-ВТ.

— Екоподаток за зберігання відпрацьованих акумуляторів до моменту передачі їх на утилізацію сплачувати не потрібно, але необхідно укласти договір з суб’єктом господарювання, що має ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами з визначенням конкретних строків передачі відходів на утилізацію та захоронення.

Матеріал є частиною публікації «ТОП-10». Повна версія — у журналі «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» №6, 2020.