Відповідь: Екологічний податок — загальнодержавний обов’язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів в атмосферне повітря (ст. 14.1.57 ПКУ).
Не є платниками податку за викиди двоокису вуглецю підприємства, якими здійснюються такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік. Для підприємства, обсяги викидів якого перевищують 500 тонн за рік, платіж за результатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн за рік. (ст. 242.4 ПКУ).
Однак, факт перевищення обсягів 500 тонн на рік необхідно довести документально шляхом проведення Інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі — Інвентаризація).
Ставка податку за викиди двоокису вуглецю становить 10,00 гривень за 1 тонну.
Відповідно до п. 249.3 ПКУ суми екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, обчислюються платниками податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок податку.
Для розрахунку обсягів викидів використовують таблиці 2.4 та 2.5 Інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. (проводиться у порядку, передбаченому Інструкцією про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого1995 року № 7.
За відсутності Інвентаризації та Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами — розрахунковим методом (наприклад, за «ГКД 34.02.305-2002 Викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря від енергетичних установок. Методика визначення», затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Міністерства екології та природних ресурсів України від 14 червня 2002 року № 359) або за технологічним регламентом.
Разом з цим, платники екологічного податку декларують податкові зобов’язання за викиди двоокису вуглецю за обсяги таких викидів, що перевищують граничний обсяг, починаючи із звітного (податкового) періоду, у якому досягнуто граничного обсягу таких викидів в окремому Додатку, та подають до контролюючого (их) органу (ів) за розташуванням стаціонарних джерел забруднення.
Отже, підприємство має сплачувати екологічний податок за понаднормові (понад 500 тонн/рік) викиди двоокису вуглецю у атмосферне повітря від стаціонарних джерел, незалежно від наявності дозволу на викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення.
Довідка: Проєктом Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо збільшення ставок екологічного податку з метою проведення додаткових заходів, що сприятимуть зміцненню здоров’я та покращенню медико-санітарного забезпечення громадян України» від 01 листопада 2019 року № 2367 передбачено збільшення ставок екологічного податку в 4 рази.
Матеріал є частиною публікації «ТОП-10». Повна версія — у журналі «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» №6, 2020.
Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»