Як гідрогеологічно обґрунтувати і розрахувати зони санітарної охорони водозаборів підземних вод?

У рубриці «ТОП-10 запитань-відповідей» журналу «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» публікуємо відповіді експертів-екологів на запитання, що надійшли в редакцію від читачів журналу.

Запитання

Як гідрогеологічно обґрунтувати і розрахувати зони санітарної охорони водозаборів підземних вод?

Відповідь

Встановлення зони санітарної охорони (далі — ЗСО) водного об’єкта регламентовано Водним кодексом України (далі — ВКУ) та постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року № 2024 (далі — Постанова № 2024).

Відповідно до ст. 93 ВКУ та п. 3 Постанови № 2024 у разі прийняття власником чи орендарем земельної ділянки рішення про встановлення ЗСО для свердловини, межі зон санітарної охорони водних об’єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з:

• центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства;
• центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр;
• центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;
• обласними, Київською, Севастопольською міськдержадміністраціями, органом виконавчої влади АР Крим з питань охорони довкілля;
• правовим режимом зон санітарної охорони водних об’єктів.

Межі ЗСО водних об’єктів визначаються проектом землеустрою. Відповідно до ДБН В.2.5-74:2013 «Водопостачання зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування» межі першого поясу ЗСО підземних джерел водопостачання слід встановлювати від одиночної водозабірної споруди (свердловина, шахтний колодязь, каптаж тощо) або від крайніх водозабірних споруд, розташованих у групі, на відстані:

• для захищених — 30 м;
• для недостатньо захищених — 50 м.

У межі першого поясу ЗСО інфільтраційної водозабірної споруди потрібно включати прибережну територію між водозабірною спорудою і поверхневим джерелом водопостачання, якщо відстань між ними менше ніж 150 м.

Для водозабірних споруд, розташованих на території об’єкта, на якій неможливе забруднення ґрунту та підземних вод, а також для водозабірних споруд, розташованих у сприятливих санітарних, топографічних та гідрогеологічних умовах, розмір першого поясу ЗСО допускається зменшувати, але вони повинні становити не менше ніж 15 м та 25 м відповідно.

Межа другого поясу ЗСО підземного джерела водопостачання повинна визначатись гідродинамічними розрахунками з урахуванням архітектурно-будівельного кліматичного району, як час просування мікробного забруднення потоком підземних вод до місця водозабору.

Межа третього поясу ЗСО підземного джерела водопостачання визначається розрахунком, коли враховується час проходження хімічного забруднення води до водозабірної споруди, який повинен бути більше прийнятого терміну експлуатації водозабірної споруди, але не менше ніж 25 років.

Для обґрунтування меж ЗСО враховують умови живлення і характер руху підземних вод, досвід експлуатації існуючих водозаборів, можливі шляхи проникнення забруднень у підземні води, ступінь захищеності водоносного горизонту, що експлуатується, від забруднень тощо. За допомогою спеціальних гідрогеологічних розрахунків визначають положення нейтральної (роздільної) лінії, що обмежує в плані область живлення водозабору, а також можливий час руху забруднень до водозабору (при обмеженому термінові експлуатації водозабору).

На запитання відповіла головний експерт Експертного центру ПАЕУ, член редакційної ради журналу — Тимошенко Марина

Джерело: журнал «Екологія підприємства» № 9, 2019