АГРОЕКОЛОГІЯ: потепління законодавчого клімату? Про розвиток використання органічних відходів та очищення каналізаційних стоків в сільській місцевості

На замовлення екологів агросфери розпочинаємо в журналі «Екологія підприємства» серію публікацій з агроекології, яка буде актуальною і для колег інших галузей, адже екологія — це не окрема галузь, а складова частина всіх сфер життя.

Ми готуємо також практичну конференцію в межах виставки «АгроКомплекс — 2017» — «ЕКОtransformation: АПК. Законодавчі зміни, технології. Найкращий досвід», де 2 листопада «вживу» обговоримо практичний аспект (дізнайтеся більше — (044) 568-5138, 507-2227).

Отже, законодавство: Земельним кодексом України, зокрема статтею 23, передбачено, що землі сільськогосподарського призначення визначені як пріоритетні. А із цього випливає, що їх використанню та охороні має приділятися особливе значення. Проте в цій галузі існує ціла низка інституційних проблем.

Проблеми:

1. Часта зміна повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчої влади щодо державного нагляду (контролю) за цим стратегічним ресурсом перешкоджає ефективному управлінню в цій галузі.

2. Часта ліквідація центральних органів виконавчої влади щодо управління та державного нагляду (контролю) за земельними ресурсами поглиблює кризу. Ліквідація Державної земельної інспекції та створення Сільськогосподарської інспекції, яка знову-таки ліквідована, — ось класичний приклад містечкового управління в цій галузі.

Заяви уряду про створення єдиного Державного органу у сфері державного нагляду (контролю), схоже, далекі від реальності, враховуючи останні зміни, внесені до Законів України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 року № 962-IV, «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року № 963-IV, згідно з якими повноваження щодо контролю за цим ресурсом залишено за Держгеокадастром України.

3. І це ще не все. Розмиті повноваження Державної екологічної інспекції України та Держгеокадастру України та їх дублювання не надають оптимізму для швидкого вирішення зазначених питань.

Статистичні дані: площа сільськогосподарських земель України — 42731,5 тис. га, що становить 70,8 % території країни. Таким чином, територія України характеризується надзвичайно високим показником сільськогосподарської освоєності земель, що значно перевищує екологічно обґрунтовані межі. При цьому Україна має чи не найвищий рівень розораності земель (53,9 % — 32531,1 тис. га) серед країн Західної Європи, що перевищує всі розумні межі. Так, у Франції та Німеччині рівень розораності земель становить ,близько 33 %, в Іспанії та Нідерландах — близько 24 %.

Особливе питання в агропромисловому виробництві — сільськогосподарські відходи, про що і читайте вже в № 10 журналу «Екологія підприємства».

Джерело: редакцiя журналу «Екологія підприємства»