Акценти в оновленій Екологічній стратегії: забезпечення безпеки чи сприяння сталому розвитку, захист довкілля чи зменшення екологічних ризиків? Частина 1

У статті обґрунтовується необхідність зміни пануючого в українському експертному середовищі розуміння екологічної безпеки як «безпеки людей від довкілля» на «безпеку довкілля від людей». Зокрема, висвітлено, як розуміння «безпеки як відсутності ризиків», характерне для сектору боротьби зі стихійним/антропогенним лихом, заважає виробленню результативного та ефективного управління екологічними ризиками. Пропонується поширення в рамках Сендайської рамкової програми сучасного розуміння ризику катастроф, як добутку небезпеки, експозиції та вразливості.

Законодавчі зміни

28 лютого 2019 року Верховна Рада прийняла оновлену Екологічну стратегію — Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» № 2697-VII (далі — Закон № 2697). Це означає, що відбулася зміна парадигми щодо мети екологічного врядування в Україні — екологічна діяльність перестала обмежуватися охороною прав людини на чисте довкілля, а й розпочала перейматися власне чистим довкіллям і тим, як його досягти. Формально висловлюючись, це було зроблено простим оновленням цілей Екологічної стратегії — замість «додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів» тепер ціллю є забезпечення сталого розвитку замість «досягнення екологічної безпеки» — зменшення екологічних ризиків.

Від самого початку ці закони розглядалися як суто соціальні, НПС вважалося частиною «соціальної безпеки», а новостворене Міністерство ОНПС — фактично правоохоронним відомством. Єдиною мотивацією ОНПС була охорона прав і здоров’я людини, оскільки, як пояснювали юристи — автори законів, йшлося про реалізацію безапеляційного «права на безпечне НПС для життя людини».

Тобто вважалося, що шкідливим є тільки понаднормативний вплив, нормативний вплив не шкідливий, і його ризик дорівнює нулю, а безпека — це відсутність ризиків! Це є соціальна концепція «нульового ризику», яка щонайменше суперечить законам природи, оскільки вплив є безперервною величиною і не може змінюватися якось стрибком.

Джерело: журнал «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» № 7, 2019