Бюрократичний ідіотизм: Карпатські смереки всихають, а зрубати не можна?

На вершину гори Маківка, що розташована на висоті понад 900 м, веде гарна лісова дорога, яку проклали нещодавно. Якщо підніматися на авто цими крутими схилами, то праворуч можна побачити захоплюючу картину Карпатських лісів. Але трохи не доїжджаємо до самої вершини – і на одному з поворотів відкривається масив мертвих смерек, що здіймаються своїми сухими і лисими кронами в небо, де-не-де дерева вже попадали. У заповідному урочищі «Маківка» вже давно не проводили жодних господарських заходів, відтак картина всихання смерек у цій місцевості справді вражає.

Справа в тому, що Кабінет Міністрів України заборонив вирубувати дерева у заповідних зонах біосферних заповідників, національних природних і регіональних ландшафтних парків, природних заповідниках, пам’ятках природи, заповідних урочищах. Але чи потрібно забороняти ці вирубки і хто від цієї заборони більше потерпає – природа чи людина? Дати відповіді на ці запитання допомогли науковці та фахівці з лісівництва.

Зокрема, проблему всихання смерекових лісів у Карпатах, у Славському лісництві, підтвердили перший заступник начальника Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства Ярослав Целень, проректор з наукової роботи Львівського Національного лісотехнічного університету Григорій Криницький, доцент кафедри лісівництва Львівського Національного лісотехнічного університету Володимир Крамарець, головний лісопатолог Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Львівлісозахист» Богдан Соколовський, начальник лісовпорядної партії Львівської державної лісовпорядної експедиції Роман Піпа, директор Славського лісгоспу Сергій Кокоць, головний лісничий Славського лісгоспу Андрій Колодяжний, лісничі і працівники лісгоспу.

Під час поїздки у заповідне урочище «Маківка», що розташоване у Славському лісництві, науковці та практики з лісівництва показали місця, де всихають смереки, і поділилися своїми міркуваннями про причини, наслідки цього явища та як його можна вирішити.

За словами першого заступника начальника Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства Ярослав Целеня, проблема всихання смерек у Карпатах не нова – на її актуальності наголошували ще під час розширеної виїзної колегії Держлісгоспу України за участю науковців, влади та практиків з лісівництва ще у 2005 році. «15 років тому довкола гори Маківка, де розташований цвинтар, ми почали вирубувати смереки, що всихають, попри шалений опір громадськості. Нам вдалося повністю відновити лісові насадження, тепер вже молоді дерева підросли і маємо зелений пагорб. Якби ми цього тоді не зробили, то тепер там би було два цвинтаря: один – Січовим Стрільцям, другий – лісу», – сказав Ярослав Целень.

Він розповів, що кожного року проводять лісовпорядкування, складають проект організації заходів на 10 років, в кожен куточок лісу заходять, оцінюють, описують, потім разом з громадськістю вирішують плани робіт на наступні 10 років. Так, згідно з показниками фахівців-лісівників, загалом площа смерекових лісів у ДП «Славське лісове господарство» на початок 2016 року становить 15, 5 тис га, а площа смерекових лісів, що всихають, 6, 7 тис. га, площа розроблених та замінених смерекових насаджень на корінні деревостани за 10 років – 2,3 тис. га.
Чому всихають смереки?

Проректор з наукової роботи Львівського Національного лісотехнічного університету України професор Григорій Криницький розповів, що всихання смереки – це не новина для лісівників і тих мешканців, які живуть в гірських умовах. «За останні понад 100 років було три таких періоди деградації смерекових лісів. Перший – у 1879-1900 рр, коли спостерігалося масове всихання смерекових лісів. Другий етап проходив у половині минулого століття, і третій етап розпочався в кінці минулого століття і триває до сьогодні», – сказав Григорій Криницький.

Він пояснив, що це всихання спостерігається не лише в нас. Воно проходить і в інших європейських країнах, зокрема, в Польщі, Словаччині, Швейцарії, Австрії, Німеччині. Щоправда, в цих країнах останні процеси всихання смерек пройшли трошки швидше. У нас процес всихання смерек найбільше поширений там, де колись були посаджені смерекові ліси у невластивих для них умовах.

На його думку, основна причина всихання смерек – зміни клімату, глобальне потепління. «Смерека – порода холодолюбна, зазвичай, вона росте на північних схилах. Внаслідок потепління смерека почала втрачати свою стійкість. Але причина такого масового і майже одночасного всихання полягає ще в тому, що в минулому столітті в Карпатах на місці ялицевих, букових лісів були створені так звані похідні смеречники. Тоді засадили близько 50 тисяч гектарів похідних смеречників. Тому, в першу чергу потепління і різне ослаблення відчули саме ці похідні смеречники і почали відмирати. До цього підключилися інші фактори, які підсилили це ослаблення – різке поширення фітохвороб, ентомошкідників. Ці похідні смеречники створювались неодноразово на одному і тому ж місці. Ми маємо в окремих місцях друге і третє покоління похідних смеречників. Пройшла також і ґрунтова (алелопатична) втома і почали розвиватися так звані нематодні комплекси, тобто поширення шкідників, які проникають всередину рослини і закупорюють судини, якими піднімається волога. Відтак, за 2-3 місяці зелена смерека починає жовтіти і всихати», – розповів науковець.
Що робити?

Григорій Криницький зазначив, що лісівники вже років 30 тому передбачили, що буде масове всихання смеречників, тому вони зразу пропонували поступово забирати смереку, щоб не було поширення фітохвороб, шкідників тощо. За його словами, таким чином можна відновити інші ліси – ялицево-букові.

«Та й це доцільно з соціальної, психологічної, а також економічної точки зору, бо одна справа – використовувати слабо ушкоджену деревину, інша – повністю понищену. Ми ж не настільки багаті, щоб розкидатися своїм лісовим багатством. Проте громадськість і влада не дослухалися до лісівників», – сказав професор.

Відповідаючи на запитання, як запобігти всиханню смерек, він відповів, що для цього існує кілька способів. «Там, де вже спостерігається масове всихання смереки, її треба суцільно вирубати і дати можливість росту самосіву ялиці, бука, інших порід дерев. Там, де мало підросту інших порід, треба підсаджувати та створювати часткові культури і таким чином відновлювати ліс. У масивах, де всихають лише поодинокі дерева, треба дуже акуратно проводити вибіркові санітарні рубки і стимулювати природне поновлення інших порід дерев і створювати піднаметові культури. Там, де ще повністю здорові насадження, але вони через 10-20 років почнуть всихати, треба робити переформування насаджень», – розповів науковець.

Він уважає, що потрібно від пострадянської суцільно-лісосічної системи господарювання перейти до вибіркової, наближеної до природи, яка передбачає вирощування у властивих для порід місцях мішаних насаджень і тих, які відповідають лісорослинним умовам. Він пояснив, що вибіркова система виключає суцільні вирубки, оголені ділянки, натомість передбачає постійне, довготривале, ефективне виконання екологічних функцій і водночас ця система забезпечує деревиною в межах приросту потреби людей.

«Наші ліси створювалися одновіковими культурами, і їх треба переформувати у різновікові, і це можна зробити не за рік-два, а за 40-50 і більше років. Проте цей процес треба починати», – сказав пан Криницький і додав, що з ініціативи Львівського національного лісотехнічного університету Львівське обласне Управління лісового та мисливського господарства отримало статус експериментального з розробки способів і технологій переформування насаджень у різновікові мішані ліси, які будуть біологічно більш стійкими і менше піддаватимуться всиханню. «Ці роботи розпочалися, зараз в держлісгоспах Львівського управління закладено вісім науково-виробничих стаціонарів для відпрацювання переходу на систему лісівництва, наближену до природи. Ми вже маємо хороші результати, кількість суцільних рубок зменшилась більше як на 50 %», – зазначив науковець.
Вдосконалити нормативно-правову базу

Масив висохлих смерек у заповідному урочищі «Mаківка» в тому стані, у якому він перебуває сьогодні, вважається неліквідом. Якщо б дерева зрубали, не допустивши до такої стадії всихання, то можна було виручені кошти скерувати на потреби місцевої громади чи в інший спосіб. За словами лісівників, куб ділової деревини ялини 1-3-го сорту коштує від 750 до 1100 грн, хвора деревина – це вже технічна сировина, дров’яна деревина, вартість якої становить близько 500 грн за куб.

За словами головного лісопатолога Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Львівлісозахист» Богдана Соколовського, таких могильників смерек, як у заповіднику «Маківка» у Славському лісгоспі, є багато, також є вони у Сколівському лісгоспі, в Турці, Борині, Старому Самборі.

Виходить, що небагата держава Україна, яка перебуває в стані війни, дозволяє собі втрату великих грошей, бо Кабінет Міністрів України заборонив вирубувати дерева у заповідних зонах біосферних заповідників, національних природних і регіональних ландшафтних парків, природних заповідниках, пам’ятках природи, заповідних урочищах відповідною постановою від 23 березня 2016 р. № 213 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 555 та від 12 травня 2007 р. № 724».

За словами Ярослава Целеня, можна, звичайно, нічого в лісі не робити і він самостійно відновиться. Щоправда, для цього потрібні роки, але можна допомогти лісу відновитися і пришвидшити ці процеси, як зробили, скажімо, довкола гори Маківка, де вже підросли і зеленіють різні породи дерев – модрина, бук, граб, береза тощо. Якби лісівники 15 років тому не почали там вирубку, то зараз замість зелених дерев, довкола цвинтаря Січовим Стрільцям височіли б стовбури засохлих смерек.

Але для роботи сьогодні лісівники потребують вдосконалення нормативно-правової бази, зокрема, змін правил рубок головного користування, правил рубок поліпшення якісного складу лісів, санітарних правил, Закону України «Про природно-заповідний фонд України» тощо.

Мабуть, для здійснення усіх добрих і корисних дій для людей в Україні потрібно все ж небагато: здоровий глузд, політична воля, а в даному випадку – ще й дослухатися до думки науковців і фахівців.

Автор: Галина Палажій, IA ZIK
Джерело: zik.ua